Андрій Герус, колишній член НКРЕКП

У 90-х Україна досягла значних успіхів у лібералізації ринку енергетики. Ринок був дійсно лібералізований – держава мало втручалася, було дозволено багато чого. Електроенергію можна було купувати за прямими договорами, за неї можна було платити грошима або товаром. Але найчастіше за неї просто не платили: рівень платежів по системі впав нижче 30%. Великі гроші тоді заробили відомі сьогодні підприємці, наприклад, Віктор Медведчук, Григорій Суркіс чи Констянтин Григоришин.

Зрештою такий вільний ліберальний ринок призвів до дефіциту електроенергії – по всій країні масово проходили віялові відключення. Щоб виправити цю ситуацію і навести порядок у кінці 90-х була проведена реформа, держава «зв’язала» та зарегулювала всі поставки через єдиного оптового покупця/продавця, стали обов’язковими грошові розрахунки. Були введені спец рахунки для обленерго – це рахунки, з яких гроші оплачені споживачами автоматично списувалися на Енергоринок. І тільки гроші, що залишилися після примусового списання, обленерго могло використовувати за власним бажанням.

Ці реформи – були повною протилежністю ринковим ліберальним реформам. Вони додатково зарегульовували ринок енергетики. Але їх ефект був такий, що відключення електроенергії споживачам припинилися, а рівень розрахунків по системі зріс від 30% до понад 95%.

У 2014 році Нафтогаз був збитковим та дефіцитним. Рівень грошових розрахунків теплокомуненерго (ТКЕ) за куплений газ у 2014р складав лише 64%. А наприклад, у Дніпропетровській області – 31%, а у Одеській – 47%. Менеджмент Нафтогазу, який нібто є прихильником ліберальних ринкових реформ, ініціює антиліберальну реформу – введення спецрахунків для ТКЕ. Таким чином, біля 90% грошей ТКЕ пріоритетно та автоматично почали списуватися Нафтогазу за газ. Як і по електроенергії у кінці 90-х, це повна протилежність ліберальним ринковим реформам, але платіжна дисципліна почала покращуватися, Нафтогаз наповнився «живими» грошима.

У листопаді 2018 року рівень платежів населення за житлово-комунальні послуги впав до 46%. Для порівняння – у листопаді 2017 року рівень розрахунків складав 71%. Рівень оплати за 11 місяців року склав 85%.

Загальна сума боргу населення за ЖК-послуги склала 48 млрд грн – це найбільша цифра за часів незалежності. Значний вплив на падіння платіжної дисципліни має і зростання тарифів – хтось не має грошей, а хтось не хоче платити підвищені тарифи.

Але окрім населення стрімко зростають борги і серед юридичних осіб. Такі борги становлять понад 35 млрд грн.

Тобто сумарна заборгованість по системі складає понад 80 млрд грн і ця сума продовжує наростати. Очевидно, що найбільш критичною сьогодні проблемою держави є неплатежі (рівень розрахунків). За віртуальний борг на балансі газ, вугілля, атомне паливо чи нових труб не купиш. Для цього потрібні живі гроші.

На мою думку, набагато справедливіше, коли тариф 50грн, але його платить 100% споживачів, аніж коли тариф 100грн, але його платить лише 50% споживачів.

І якщо у нас у кінці 90-х були віялові відключення електроенергії, то зараз ми вже прийшли до відключень (невчасних включень) тепла, гарячої води, а у деяких містах вже і холодної води.

Що мав би робити уряд/Президент у цій ситуації? Все те, що робилося раніше при схожих проблемах і показало свою ефективність. Регулювати ринки в частині платежів, дисциплінувати і піднімати рівень платежів. Це пріоритет №1 на сьогодні, на мою думку.

Найбільш яскраві кейси маємо на прикладі юридичних осіб: рівень платежів держшахт Насалика складає лише 1,5%, лише за рік наростили боргів на 1,5 млрд грн. Податки, до речі, вони теж не платять. Але таким чином мають більше грошей для закупівель товарів та послуг по завищених на 100%-150% цінах та для збагачення вугілля на приватних ЦОФ по цінах на 50% вище ринкових.

Харківський водоканал Кернеса має борг за електроенергію біля 1 млрд грн і такий борг не має об’єктивного виправдання, просто не хочуть платити, а гроші використовують для іншого.

Схеми, взаємозаліки, переуступки, продажі із дисконтами «живих» боргів, або просто свідомі неплатежі в розрахунку, що все буде списано – це способи масштабно подерибанити гроші на неплатежах. І це набуває вже критичних та загрозливих форм. А ті, хто мали би із цим боротися – це очолюють.

Думаю, всі розуміють, що ці 80 млрд грн боргів вже ніколи не будуть погашені. І чим більше наростає ця сума, тим очевидніше, що її будуть списувати за рахунок бюджету (платників податків) або вставляти надбавкою платникам тарифів. Такий урядовий законопроект вже навіть існує – уряд пропонує 30 млрд грн боргів за е/е закрити дотаціями із бюджету, а ще декілька мільярдів добавити цільовою надбавкою усім в майбутні тарифи. Тобто заплатимо знову ми всі.

Що ж роблять у нас у ситуації розбалансованої платіжної дисципліни? Її ще додатково розбалансовують, тобто лібералізовують – саме це означає видача субсидій готівкою.

Варто розуміти, що субсидії не є додатковими доходами сусидіантів. Це скидка на оплату ЖК-послуг, коли одні громадяни-платники податків платять за інших громадян-субсидіантів. Ця скидка – не є заробленим доходом субсидіанта, який обов’язково має повністю бути виданий готівкою. Зрозуміло, що після видачі готівки частина грошей піде на споживчий ринок, а не на оплату ЖК-послуг. Бо якби було все так ідеально, то не було б сьогодні 48 млрд грн боргів від населення. Можна дискутувати, на скільки це збільшить суму боргів, але точно збільшить, а не зменшить – а саме друге мало би бути ключовим пріоритетом. При наявних 80 млрд грн боргів уряд/Президент діють за логікою «згоріла хата – гори і хлів» аби до виборів дотягнути.

Чи створить це якісь потужні стимули для заощаджень енергії? Найбільше газу на індивідуальному рівні у нас споживається у селах. Там вже діє монетизація, коли після завершення опалювального сезону домогосподарство отримує економію на свій рахунок. Але як (матеріально) на індивідуальному рівні може зекономити споживання енергоресурів пенсіонерка, яка мешка у старій хрущівці у місті Сміла (і користується дорогим централізованим опаленням)? Відрізати квартиру від теплотраси? Та ніяк не може.

Гарні слова про лібералізм – це красиво, тільки, на жаль, всі ці ліберальні теорії закінчуються, коли внаслідок неплатежів Нафтогаз відключає газ всім без розбору. Тоді без гарячої води та без тепла залишаються і ті, хто вчасно платить за себе, хто своїми податками покриває субсидії і на кого у майбутньому повісять знову всі ці борги.

В таких умовах або людям доводиться зривати пломби, або люди відключаються від централізованого тепла та гарячої води і руйнуються цілі централізовані системи, які так важко колись будувалися і які могли би бути ефективними. І це руйнування вже стає незворотнім процесом, але це окрема історія наших нескінченних безглуздих реформ.

Ну а той факт, що цю субсидію готівкою починають роздавати саме у березні напередодні виборів, дає краще розуміння справжньої цілі цього рішення. І ми усі неодмінно заплатимо ціну такого рішення.

Джерело: Андрій Герус