Андрій Герус, колишній член НКРЕКП

Основні події останніх днів навколо Нафтогазу. Там уряд не тільки підписав новий контракт із Коболєвим, але і змінив статут компанії.

Цими змінами уряд зменшив функції, незалежність та повноваження Наглядової Ради, та відповідно збільшив свої, як акціонера. Тепер керівників НАКу призначає напряму Кабмін (без Наглядової Ради). В принципі роль Наглядової Ради багато в чому стає номінальною, і виникає питання, для чого на ці всі маневри тратили сотні мільйонів гривень.

Є ряд корисних уроків, які тепер можна винести із цієї історії:

  1. Незалежність – це річ, яка дається разом із відповідальністю. Те, як протягом останнього року, у деяких випадках покористувалися незалежністю, дискредитувало саме поняття незалежності. І я думаю, суттєво відкинуло можливість створення реально незалежного корпоративного управління у інших держкомпаніях.
  2. Важливий контекст, розуміння контексту та відчуття контексту. Коли внаслідок «реформ» середня зарплата регульованого нафтогазового монополіста стає у 55 разів більше середньої зарплати працівника також регульованого теплокомуненерго, то це не є нормально. Якщо щось, то працівники теплокомуненерго теж можуть красти, але такий аргумент щось не дуже працює для збільшення їх зарплат. Хто не в курсі, у тарифах деяких теплокомуненерго закладена середня зарплата 3,3 тис грн/міс. Бо в країні на більше немає грошей. До речі, а який сенс тоді іти вчитися на зварювальника чи інженера, якщо краще на економіста чи юриста.
  3. Така велика монополія у такій чутливій сфері не може бути відділена від політики та уряду. Книжки про теорію читати корисно, але і розуміти реалії життя також важливо.
  4. Після збільшення впливу уряду ніякого корупційного колапсу не наступить. Коболєв не буде виконувати корупційні вказівки Гройсмана, а Гройсман не буде давати Коболєву корупційні вказівки. Це залежить не стільки від статуту, як від схильності людини до корупції та виконання неформальних незаконних вказівок.
  5. П’ять років реформ ринку газу закінчилися тим, що в однієї компанії 75% видобування газу, 65% імпорту газу, а також контроль над трубою (ГТС). Це грубо суперечить Третьому Енергетичному Пакету і не має нічого спільного із конкурентним ринком. Як бачимо, є речі, які не обов’язково мають бути, як у Європі. Уряду, звісно, не може перестати таке регулювати і сказати, що це вже побудований конкурентний ринок.
  6. Якщо ми вирішуємо, що Нафтогаз «хороша монополія», а облгаззбути Фірташа «погана монополія», то уряд може одних замінити іншими. Але це не створює конкурентний ринок, це буде просто ротація монополій, які і надалі треба регулювати.
  7. Ок, про населення – це популізм. Але ціни на газ для промисловості в Україні НАЙВИЩІ у Європі, незважаючи на наші високі запаси газу і потужні підземні газосховища. Це результат 5 років реформ?

Джерело: Андрій Герус