Андрій Герус, колишній член НКРЕКП

Цілком логічно і прогнозовано завершується історія із крадіжкою державного газу, яка відбулася у квітні цього року, на загальну суму 500 млн грн.

Скоріш за все, саме так і було заплановано із самого початку. Адже інакшим чином заробити тоді на давальницькій схемі було неможливо, це було зрозуміло і у середині квітня.

Коефіцієнт переведення газу у аміак складає 0,89. Тобто з 1 тис. м куб газу можна виготовити 0,89 тон аміаку. Ще 30 дол/т треба заплатити заводу за переробку.

Отже, для рентабельної роботи тона аміаку має бути хоча б на 25% дол дорожче, аніж 1 тис м куб газу.

У середині квітня ціна аміаку була 230 дол/т, ціна газу була також біля 230 дол/м куб. Для прибуткової давальницької схеми газ мав би коштувати не більше 180 дол. Таким чином на кожній тисячі кубів газу переробленій у аміак формувалися збитки у розмірі 50 дол. Єдиний спосіб, як на такій збитковій схемі «заробити» – це щось вкрасти. Наприклад, державний газ.

До речі, у цій схемі фігурує ще одна фірма ТОВ «Газоторгова компанія», вона давала якісь там паперові гарантії, у які навіть вірили.

Директором та засновником ТОВ «Газоторгова компанія» є Олексій Богданович Дубас. Його брат Антон Дубас є помічником народного депутата О.Онищенка. Його батько Богдан Дубас зараз є директором ДП «Держзовнішінформ», що знаходиться у структурі Міністерства економіки (міністр, він же перший віце-премєр-міністр уряду Степан Іванович Кубів). Під час Революції Гідності Степан Кубів був комендантом Майдану, а Богдан Дубас був його заступником.

Тепер це трохи більше пояснює, як протягом 15-26 квітня здійснювався несанкціонований відбір газу із швидкістю 50 млн грн у добу, але ніхто цього не помічав. Трошки цинічно, але зато як масштабно.

Джерело: Andriy Gerus