Андрій Міщенко, український політик. Народний депутат Верховної Ради 7-го скликання

В Україні, за роки незалежності, приватизовано 130 тис. держпідприємств, отримали нових власників, стали приватними. В результаті маємо найнижчі з/п та пенсії, найвище безробіття в Европі. До чого це я? А до того, шо і землю надо всю продать. Ну це ж логічно. До того ж фахівці надають «оптимістичну» цифру від цієї оборудки, від 3 до 5 млрд $ в держскарбницю або 120 долярів на кожного аборигена. Розрулили з заводами і хвабріками, отримали по пляшці пива за ваучер, пора і за землю браться, як не як 120$ на кожного, а як повезе ще й пляшка бояришніка на додачу. Хоча в «закрама родіни» є тільки вхідна каса, вихідної нема ;)

Станом на 2014 р. в Україні, внаслідок роздержавлення 12421 коглоспів-радгоспів, 68% (27,7 млн га) с/г земель перейшло у вигляді паїв до 7 млн фізосіб, а 26% (понад 10 млн га) залишається у держвласності.

А тепер трішки лікбезу, фактажу, для пуголовків від країн, де введений «ринок» с/г земель.

  1. У державній власності: Китай, Данія, Голандія, Ізраїль – майже вся земля державна. Канада – 94%, Франція – 86%, Німеччина та Бельгія понад – 66%, верховним власником землі у Великій Британії є Королева, лишень у США – понад 30%, однак державою взято курс на викуплення с/г земель, щорічно збільшується держвласність.
  2. Заборона права власності для іноземців закріплена в національному законодавстві (ЕС, Японія, Австралія, Ізраїль), США, Канада в регіональному.
  3. У законодавстві унормовано мінімальний та максимальний розмір земельної ділянки. Німеччина – 400 га, Польща, Угорщина – 300 га, Іспанія, Румунія – 100 га, Данія – 150 га.
  4. Покупці: фізичні особи або член сільгосп об’єднання зобов’язаний безпосередньо працювати на цій землі, на своїх сімейних фермах або сільгосп об’єднаннях.
  5. Як правило, право на придбання ділянки отримує людина, котра проживає на території земель або поблизу 10-30 км.
  6. Право на купівлю отримують фізособи, котрі одержують дозвіл в земельному держбанку або асоціації чи агентстві с/г власності держказни. Вимога – наявність диплому про сільгосп освіту або іншого профільного професійного документу. З обов’язковим професійним стажем (Франція – 5 років), наявність засобів виробництва чи худобу, птиці, свиней тощо.
  7. Процедура права дозволу передбачає обґрунтування необхідності мати землю, унеможливлює отримання дозволу у випадках понаднормової (регулюється законом) концентрації землі в однієї особи, використання не за цільовим призначенням, спекуляції, подрібнення с/г, а також коли угода призводить до порушення агроструктури, що склалась в регіоні.
  8. У багатьох країнах розмір землі «прив’язують» до ефективності господарювання на ній. У Швейцарії дозволяється мати у власності ділянку, яка забезпечує рівень доходу 3-х осіб, у Франції 2-х (середній розмір ділянки по країні 25 га).
  9. На сьогоднішній день, в багатьох успішних країнах, активно впроваджується практика продажу державою права на користування землею держвласності.

Ех наших би туди «фахівців»-лібєральчіків з питань ринку с/г земель, вони б там розповіли про «лівизну» в організації обігу земель та права на приватну власність.

Можна в стократ збільшити виробництво автівок, але через сто чи тисячу років землі буде стільки, скільки є зараз. Її ми і передамо нашим дітям та правнукам, бо ми не в праві забрати в них те, що нам передали нам наші пращурі.

Джерело: Андрій Міщенко