Директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой

Післямова мовного закону. Остаточної редакції проголосованого закону ще не читав. Як відомо, я належу до послідовних критиків непослідовної політики минулого президента та уряду в галузі мови та культури і, зокрема, законопроекту 5670, який зробили основним для підготовки мовного закону. Проте, мене дратує хвиля російськомовного обурення через ухвалення цього закону. Знову намагаються нав’язати протистояння в суспільстві, принизити українців. Замість того, щоби приступити до практичного опанування мови народу, який тисячоліттями проживає між Карпатами і Доном від Полісся до Чорного моря, знову ініціюються дискусії про нібито дискримінацію рускоязичних нащадків переселенців з московії та зросійщених імперією українців.

Науковці стверджують, що «статус мови впритул пов’язаний зі статусом політичним через низку спільних категорій». По-перше, це ПРЕСТИЖ, як оцінка суспільством місця мови у шкалі цінностей. По-друге, це АВТОРИТЕТ. По-третє, статус мови визначається МІРОЮ ВПЛИВУ. По-четверте, МІРОЮ СВОБОДИ. По-п’яте, МОВНОЮ СВІДОМІСТЮ. Українська мова ставатиме престижною, авторитетною, впливовою та мірилом свободи і свідомості тим швидше, як уся ліберальна російськомовна українська інтеліґенція об’єднається в опануванні солов’їною. А ми щиро і толерантно мусимо їй в цьому допомагати і підтримувати. А дискусії щодо «примусу» і «швидкості» українізації залишимо вже історикам, які донесуть нащадкам 28-річну історію життя без закону про мову та палких дискусій про те, щоб такого ще зробити і сказати, щоби не вчити української в Україні та розмовляти з українцями не їхньою мовою, а язиком сусіднього народу.

Джерело: Андрій Ніцой