Директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой

На замітку кандидатам у нові обличчя та слуги народу: по-простому про вибори. Виборча кампанія схожа на кіно. Є свій продюсер, який вкладає кошти і замовляє кінопродукт, котрий можна продати глядачу. Є сценарист (політтехнолог або керівник кампанії, тут буває по різному). Він пише стратегію. З цільовою аудиторією, драматичним сюжетом і лінями, етапами реалізації ідеї, монологами-діалогами, паузами тощо. Сценарист повинен зацікавити глядача-виборця.

Втілює сценарій-стратегію режисер, він же начальник штабу. На ньому вибір локацій, таймінг, формати донесення ідеї і засоби комунікацій з глядачем-виборцем. Режисер примушує глядача повірити в сюжет, перейнятися ним, дочекатися фіналу кінострічки, а не піти геть після того як з’їдений поп-корн, ф’ючипси і випите пиво-вода.

Нарешті, переконати глядача в тому, що це кіно – найкраще, мусить актор. В нашому випадку це кандидат у депутати. Він має бути щирим і переконливим. Він повинен вчити роль, вживатися в неї, одним словом пахати.

Увага, тепер про головне! Якщо актор починає вчити режисера! Або підказувати сценаристу, почім в Одесі рубероїд! Або безкінечно розпитуватиме, чому саме так, а не так? Або дозволятиме своєму агенту вносити правки у графік з’йомок (заходів та зустрічей з виборцями)! То таке кіно поїде не на фестиваль в Канни чи Берлін, а в Жмеринку чи Золотоношу на конкурс аматорів.

А тепер – удачі!

Джерело: Андрій Ніцой