317 депутатів проголосували за те, щоб їх усіх посадили. Усіх їх поголовно має посадити Вищий антикорупційний суд (якщо запрацює, звичайно). Не одразу більшість депутатів потраплять за ґрати, але за рік-два чи за кілька років черга дійде до всіх. Якщо…

Звідки впевненість, що за умови роботи Антикорупційного суду хлебтати баланду мусить левова частка парламенту? Бо то корупціонери, що живляться з корупційних зв’язків. Не залишає відчуття, що, назвімо їх так, адресними дотаціями за «правильні» голосування, за «правильні» лобіювання, просто за участь у роботі фракції вже розжилися навіть ідейні учасники Революції Гідності Володимир Парасюк і козак Гаврилюк. Та що там вони – якби сама баба Параска роки два посиділа в парламенті, стала б такою поважною, такою бундючною, що ви б її не впізнали! А які б фантастичні бізнесові таланти раптом відкрилися в усіх її трьох дочках? А у внуках? Але героїня Помаранчевого Майдану вже померла, і олігархи профукали такого цінного кандидата в депутати…

Насправді конституційна більшість, яка проголосувала за Антикорупційний суд, точно не хоче, щоб цей суд працював. «Не хоче» – це навіть м’яка оцінка почуттів депутати щодо Антикорупційного суду. У тих почуттях основу складають глибинні порочні інстинкти індивідів, що звикли жити нечесно й насолоджуються від того, що крадуть і брешуть.

Словом, наш парламент, перефразовуючи Кравчука, і янгола на чорта хутко перетворить. Так чому ж 317 депутатів ухвалили самовбивчий закон? Чому лише вчора вони в єдиному пориві лементували: «Це встановлення зовнішнього правління, це приниження країни, це ганьба! Ми ж не Чад, не Сомалі!». А вже сьогодні, як зайчики, тиснуть на кнопки, і все написане в проекті закону 7440 та проголосоване вже прекрасно й до останньої літери відповідає висновкам Венеційської комісії і побажанням життєдайного МВФ?

Ще вчора депутати розкривали ротяки й гримали щось там про самоповагу і необхідність проявити волю та відмовитися від співпраці з МВФ, не йти на повідку у західних ляльководів тощо. А вже сьогодні так охоче танцюють під дудку Вашинґтона і Брюсселя, що замилуєшся – конституційна більшість, виявляється, прагне, щоб у нас було подолано корупцію в країні!

Насправді – і це всі знають – конституційна більшість, яка проголосувала за Антикорупційний суд, точно не хоче, щоб цей суд працював. «Не хоче» – це навіть м’яка оцінка тих почуттів, які переживають депутати щодо Антикорупційного суду. У тих почуттях основу складають глибинні порочні інстинкти індивідів, що звикли жити нечесно, які насолоджуються від того, що крадуть, брешуть, знищують. Недавно Семен Глузман дав досить адекватну оцінку якостям нашого панівного класу. Головне, що їх об’єднує, за словами знаного психіатра, це порочність. Ці розбещені, морально схиблені  люди як дідько ладану бояться, що той суд почне досліджувати, з яких кримінально-корупційних схем вони годуються.

А якщо той суд «найуспішніших» ще й почне таврувати вироками й ті пачками підуть за ґрати – це для наших можновладців взагалі буде «розривом шаблону», бо розсиплеться весь світ збоченої моралі, за якою вони живуть. Тож вони ще кілька місяців тому розповідали про «гідність країни» й про «ганьбу».

Що цікаво: той факт, що Україна – найбідніша країна Європи, депутатів із підвищеним почуттям самоповаги ніяк не зачіпає. Жити в лайні – не приниження для олігархату, але якщо хтось вимагає припинити купатися в брехні й продажності – це плювок в обличчя. Ось така вона – збочена «мораль» панівної верхівки України.

Що цікаво: той факт, що Україна – найбідніша країна Європи, депутатів із підвищеним почуттям самоповаги ніяк не зачіпає. Що мільйони виїжджають – теж не обходить. Що країна засрана відходами і сміттям по вуха – це нашу «еліту» ані трохи не ганьбить. Судді, що ухвалюють вироки на користь відвертих колаборантів, теж не засмучують. Маєтки і мільйонні статки суддівських родин теж не муляють око гордим і волелюбним народним обранцям. А сама можливість появи судів, які почнуть ухвалювати вердикти відповідно до закону, а не в інтересах фінансово-олігархічних груп, – оце вже жах, ганьба! Ми і на дефолт уже готові, і у китайців позичатимемо, лиш би судді чесно не судили, бо це ж ганьба! Жити в лайні – це не приниження для олігархату, але якщо хтось вимагає припинити купатися в брехні й продажності – це плювок в обличчя. Ось така вона – збочена «мораль» панівної верхівки України.

Тому зрозуміло: якщо більшість депутатів голосують за Антикорупційний суд – вони впевнені, що суд цей не запрацює. І судячи з усього, Порошенко їх переконав, довів до них потрібну інформацію, що ніякого дійсно АНТИКОРУПЦІЙНОГО суду він не допустить. Але як непросто це далося нашим можновладцям, як важко Порошенку було агітувати за цей чортів закон! Ви бачили його обличчя? Як на похоронах! Він був злий і на депутатів, і на МВФ із Венеційською комісією та налаштований знову всіх надурити.

Але зрештою після голосування за закон «Про Вищий антикорупційний суд» розклад, здається, такий:

Президент переконав депутатів, що антикорупційному суду не бути.

Яким чином нинішнім власникам країни вдасться нейтралізувати Антикорупційний суд?

1) Загалом очевидно вже тепер, що якісно цей суд не буде працювати точно. Бо корумпована поліція, корумповані чиновники, цілковито відсутня система державного управління в країні. Як казав один адвокат: «У нас немає прокуратури, немає поліції, є біржа, де за гроші виконують для вас послуги, які ви попросите». В таких умовах нереально якісно провести слідство. І тут уже не так суттєво, на якому етапі олігархічно-кримінальна влада буде гальмувати роботу новоствореного суду: можливо, у Верховному суді, який скасовуватиме вироки антикорупційних суддів (причому цілком обґрунтовано скасовуватиме) за прогалини в слідстві, за процедурні помилки тощо. Можливо, склепають схему звільнення уже ув’язнених можновладців – «за станом здоров’я», ще за якимось «законом Савченко» відпускатимуть корупціонерів достроково. Варіанти знайдуть! І тоді нам доведеться, за влучним висловом Віктора Небоженка, ще й антикорупційні тюрми організовувати. Можливо, зроблять якийсь правовий «фінт вухами» і не будуть вчасно попереджати міжнародних експертів про розгляд «одіозних» кандидатів на посади суддів. Альона Шкрум уже писала про такий варіант.

2) Найімовірніше, ухвалений закон матиме певні шпаринки, завдяки яким у ВАС зможуть протягувати «потрібних» суддів. Є, наприклад, такий цікавий момент: членом Міжнародної експертної ради може стати і українець. Які там організації відбиратимуть кандидатів на посади в Міжнародній експертній раді, га?.. ЄС, ОБСЄ. Добре, що ФІФА не пропонуватиме експертів! Тут нашому олігархату стане в нагоді успішний приклад Азербайджану щодо втягування в корупційні оборудки єврочиновників і депутатів. Що ж до чудернацької організації ОБСЄ, то вона – як ФІФА, тільки ще гірша. Їх би самих хтось від корупції вилікував, бо на Донбасі половина її представників – російська агентура. І вони нам ще міжнародних експертів зі своїх рядів запропонують?! Можна собі уявити…

Тому зрозуміло: якщо більшість депутатів голосують за Антикорупційний суд – вони впевнені, що суд цей не запрацює. І судячи з усього, Порошенко їх переконав, довів до них потрібну інформацію, що ніякого дійсно АНТИКОРУПЦІЙНОГО суду він не допустить.

Тому найімовірніший та найнадійніший для наших можновладців спосіб нейтралізації ВАСу – купити 4 із 6 міжнародних експертів. Добре буде, якщо із цієї шістки двійко-трійко взагалі українцями виявляться… Таке буде провернути непросто, але це ж вам не економіку піднімати, не інвестиційний клімат покращувати – тут наші олігархи реально в дошку розіб’ються, але вигадають механізм, щоби серед міжнародних експертів незалежні залишилися в меншості.

3) Є варіант тягнути з юридичним оформленням нового суддівського органу, зволікати з фінансуванням. Є варіант із поданням до Конституційного Суду про неконституційність закону про ВАС. Але це, звісно, лише тактичні хитрощі.

4) Є ще один дуже ймовірний варіант, і дуже не хочеться, щоб його реалізували.

До створення Антикорупційного суду справа може навіть не дійти. Просто відпаде така необхідність і від нас цього кроку вже не вимагатимуть. Як це буде? Та просто ми (Україна) не піднімемо ціни на газ, відмовимося збалансовувати бюджет, який не виконуємо цього року, можливо Кабмін після звільнення Данилюка перепідпорядкує ДФС із управління Мінфіну собі, щоби під вибори направляти грошові потоки куди потрібно і кому потрібно. І тоді проблема може відпасти сама собою! МВФ після таких фортелів просто відмовиться від співпраці з Україною.

В такому разі на нас чекають дуже цікаві сценарії. Можливий дефолт, зовнішні запозичення під високі проценти, долар по 40 і облікова ставка НБУ під 30. Для наших гордих і вольових можновладців долар по 40 – не якраз не біда, ще багатшими почуватимуть себе поряд із нами. А от для пересічних українців, хто живе на пенсії, хто чесно заробляє на хліб, такий сценарій може стати  катастрофічним. І багато хто ще пожалкує, що років 15 тому не еміґрував світ за очі.

Власники України ще не вирішили, влаштовувати їм клоунаду з липовим антикорупційним судом чи пускати країну під укіс, а самим пакувати валізи.

Саме тому Президент так нервувався й злився, коли закликав депутатів голосувати за створення Вищого антикорупційного суду. Невизначеність і жорстока реальність. Ну відмовилися від співпраці з МВФ, бо дуже горді й не терплять приниження. Що далі?

Далі можна тікати з країни із вкраденими «баксами». Куди? До Росії? Там радо зустрінуть Мураєва чи Новинського. Але ці хлопці точно до Московії після дефолту тікати не будуть. Тікатимуть нинішні можновладці. Бо після економічного колапсу точно держава повалиться, а цього «Опоблок» та «За життя» тільки й чекають, адже після приходу росіян у розвалену країну саме Новинський, Бойко і вся ця камарилья сподіваються отримати найбільші дивіденди. А от крадіям у патріотичних шатах тікати з України нікуди. В РФ на них є кримінальні справи, а в ЄС та США на них є фінансова розвідка.

І Президент, і «стратегічна сімка», і всі депутати, які голосували за закон, сподіваються, що черговий транш МВФ врятує Україну від колапсу. Сподіваються, що створять оперетковий антикорупційний суд і будуть ще довго жирувати – отримувати кредити, виводити валюту з держави, поки сама країна поступово перетворюватиметься на пустелю і суцільний смітник.

Може, знову доведеться, як Янукович 2013-го, різкий розворот у бік Москви робити, до Путіна їхати і домовлятися про почесну капітуляцію? Ні, не повірю, що заради порятунку від антикорупційного суду наші можновладці підуть на дефолт, розвал країни і розрив із цивілізованим світом. Надто страшні сценарії можуть реалізуватися і для найзаможніших.

Все-таки і Президент, і «стратегічна сімка», і всі депутати, які голосували за закон, сподіваються, що черговий транш МВФ врятує Україну від колапсу. Сподіваються, що створять оперетковий антикорупційний суд і будуть ще довго жирувати – отримувати кредити, виводити валюту з держави, поки сама країна поступово перетворюватиметься на пустелю і суцільний смітник.

Але Президенту та його оточенню є чого боятися після ухвалення антикорупційного закону.

По-перше, не впевнений пан Президент, що колективний Захід використав усі козирі для того, щоби примусити його створити реальну антикорупційну вертикаль в країні. «А раптом щось іще приберегли для мене, – гадає Порошенко, – якесь нове розслідування чи викриття, чи заблокують якісь кошти чи активи? Хто їх знає… Або й того гірше – наступний Президент на повну задіє антикорупційний суд проти мене. Чи суд вийде з-під контролю й почне саджати топ-чиновників, цим суддям і слідчим НАБУ сподобається саджати чиновників із олігархічно-кримінальних груп і вони отримають народну підтримку і величезні рейтинги довіри… Доведеться тоді Гарантові та всім можновладцям вдавати, що вони їх підтримують.  І, зрештою, не дай Бог, призведе це все до того, що може буди розгромлено так дбайливо вибудувані основні корупційні схеми, що приносять надприбутки олігархам-монополістам і політикам, які їх обслуговують!

При всій неймовірності, таке теж може бути, бо процес завжди може вийти з-під контролю, особливо в хащах непередбачуваної української політики.

Далі буде.

Читайте: Якщо взяли Вишинського – чому досі не за ґратами Гужва, Мураєв та їм подібні?