Богдан Червак, голова ОУН

Чи можемо сказати, що розпрощалися із рудиментом 9 травня? Не можемо з двох причин. Про 9 травня – «дєнь Побєди» нам постійно нагадує Москва. Більше того, нас вбивають на Донбасі, щоби залишився цей день. Якщо не в календарі, то у головах українців.

Бо цей день для РФ важливий як символ їхньої окупації Європи і України зокрема. 9 травня 1945 року переміг «рускій мір», а Україна програла. Росіяни 9 травня 1945 року відчули смак крові і перемоги. Їм хочеться відчути цей смак знову.

У самій Україні, яка, без сумніву, випрямила хребет і гідно б’ється з ворогом, ще, на жаль, дуже слабка традиція вшанування справжніх героїв.

Осиновий кіл у тіло «руского міра» і його символу – 9 травня або «дня Побєди» заб’ємо лише тоді, коли навчимося гідно на державному рівні вшановувати українців, які в роки Другої світової війни билися і вмирали за Україну, а не за «родіну і Сталіна». І не тільки 8 травня, коли у Європі завершилася війна, а постійно і з кожної нагоди.

Де буде ОУН у ці дні? На Закарпатті віддамо шану карпатським січовикам – захисникам Карпато-Української Держави у 1939 році. На Волині – вклонимося командиру УПА «Поліська Січ» Тарасу Бульбі- Боровцю. У Львові згадаємо Олега Кандибу-Ольжича, замордованого гестапівцями у концентраційному таборі «Заксенхаузен». У Києві покладемо квіти до пам’ятника Олені Телізі, яку німці розстріляли у Бабиному Яру. Помолимося за бійця ОУН Василя Кіндрацького, який два роки тому загинув на Донбасі, щоб Москва більше ніколи не відчула смак перемоги.

Джерело: Богдан Червак

БЕЗ КОМЕНТАРІВ