Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»

Зустрічі посадовців рангу і відповідальності Курта Волкера і Владислава Суркова рідко коли залишають великий текстовий слід. Це справа лідерів робити голосні заяви. Професіонали створюють для цих заяв ґрунт. Вчорашня зустріч Волкер-Сурков в Мінську – не виняток.

Найбільше інформації за її результатами з’явилось з посиланням на дуже небагатослівні коментарі постфактум Владислава Суркова. Серед сказаного ним занепокоєння викликають два моменти: згадки про новаторські пропозиції щодо виконання Мінських домовленостей, а також те, що «мирний процес … в політичному треку може йти швидше».

Зрозуміло, що акцентування уваги на політичних зобов’язаннях України в рамках Мінських домовленостей (нова Конституція України, амністія бойовикам, вибори, спеціальний статус Донбасу тощо) цілком і повністю відповідає інтересам Росії. Зрозуміло, що Сурков був просто зобов’язаний це сказати і проводити цю думку.

Але не хотілось би, щоби США погоджувалися з цим. А особливо, щоби шукали новаторські ідеї, як новаторськи підштовхнути Україну до виконання політичної складової Мінських домовленостей.

І дуже не хотілось би, щоб парад міністрів оборони дружніх країн на День Незалежності входив у пакет домовленостей, як інтенсифікувати виконання Україною Мінських домовленостей.

Курт Волкер сьогодні відвідав Вільнюс (дуже розумне рішення з огляду на провідну роль Литви у відстоюванні інтересів України в ЄС та НАТО), а завтра приєднається до Джеймса «Скаженого Пса» Маттіса в Україні. Очікуємо і уважно слідкуємо.

А принагідно про всяк випадок для Петра Олексійовича нагадаємо, що виконання політичної частини Мінських домовленостей можливе лише поза рамками українського права, а тому дуже високою ціною для України і неприйнятно високою ціною для самого Петра Олексійовича.

Джерело: Bohdan Yaremenko

БЕЗ КОМЕНТАРІВ