Богдан Яременко, дипломат, керівник громадської організації «Майдан закордонних справ»

Пригадуєте, як під час Революції Гідності люди на Майдані чекали і вловлювали кожний звук повідомлень про підтримку нашої боротьби у світі?

Як захоплювалися появою американських сенаторів чи польськими піснями на нашу підтримку?

Пригадуєте, як важливо, коли ти виходиш голіруч проти орди озброєних і озлоблених янучар, знати, що ти не один, що можеш на когось розраховувати? Навіть коли знаєш, що розраховувати немає на кого, все рівно – як важливо сподіватися, що світ солідарний з тобою…

В останні вихідні відбулись не скільки масові, скільки масово і традиційно по-ідіотськи придушені протести в Білорусі. Все як і має бути у переляканого насмерть перспективою вилетіти з крісла або просто померти від старості диктатора – лють, безправ’я, невиправдана рознуздана жорстокість до власного народу, який, власне, і загрози особливої для білоруської влади не представляє. Яке все це знайоме і страшно пережите в 2013-2014. І то, очевидно, не востаннє.

І ось читаю на Європейській правді одкровення з дозволу сказати міжнародника, викладача, який розповідає-розповідає про те, що Лукашенко поганий, що Білорусь гнеться і мало чи не валиться під російським тиском, а потім пише, що реагувати на масове і брутальне порушення прав людини в Білорусі (а порушення стосувалися і громадян України) не потрібно.

При чому навіть причину довжиною в речення придумав. «Адже позиція Білорусі в кільватері Росії на міжнародній арені не заважає військово-технічній співпраці наших країн».

Тобто раніше продавались за ковбасу, а тепер можемо за якесь військово-технічне співробітництво з Білоруссю…

А головне – яке це співробітництво? З ким? З державою, яка навіть військову доктрину узгоджує з Росією, яка розміщує російські війська на своїй території? Де білоруське КГБ є провінційною філією столичного ФСБ?

Пригадується, що Черчіль в роки війни виступав проти скорочення видатків на культуру. Мотивував просто – а що ж ми тоді захищаємо?

От і мені хочеться у політолога-доцента запитати, а міфічне військово-технічне співробітництво з Білоруссю нам потрібне, щоб обороняти що? Право Лукашенка пригнічувати власний народ, а заодно і українців, які під руку попадуться?

А ще доцент рекомендує Україні зосередитися на тому, щоби розповідати Лукашенку про гібридну війну. Ну, доцент просто книжку свого часу на цю тему написав.
Я розумію, що бувають завдання або, можливо, просто потреба «засвітитися» у якійсь темі. Але навіщо втрачати совість?

Джерело: Bohdan Yaremenko

БЕЗ КОМЕНТАРІВ