Вітаємо наших читачів. Ну що ж, Вам – чергової цікавої гри, а суперникам – по конях чи до бар’єра!

N.B. Стилістику, граматику й пунктуацію відповідей опонентів збережено.

Регламент змагань

Бліц-анкета про найулюбленіше

Тарас Єрмашов, науковець, журналіст, блогер-кінокритик
Олександр Аронець, громадський діяч, націоналіст

Місце в Києві – ситуативно. Звісно, подобаються чисті, охайні зелені зони (старі і нові парки, просто тихі місцини), які можна, як не дивно, знайти навіть у самісінькому центрі столиці, історичні пам’ятки. Проте добре продумані та комфортні сучасні урбаністичні локації теж часом приваблюють
Вид спорту – плавання (для себе, іноді); а поспостерігати – олімпійські змагання, футбол, бокс за участі «грандів»
Кінофільм – доволі багато й різних жанрів
Актор – Теж одним обмежитися не можу (А. Шварценеггер, В. Кассель, Г. Олдман, В. Параді, Д. Чан, Т. Хенкс та ще з добрий десяток інших. Та й іноді відкриваєш для себе щораз нові таланти)
Співак – як і з попереднім запитанням: ситуативно, різножанрово
Телепередача – пізнавальні, наукові, часом й розважальні
Страва – українська, грузинська, азійська кухня (не загалом, звісно – вибірково)
Напій – зі звичайних – хороший чай і кава, кола; алкогольні – бітери (добре поєднуються з чаєм-кавою), якісні вина (десертного типу), діжестиви
Вислів – Мудрий «крилатий» вислів формується кожною новою ситуацією. Наразі – вічний: «Борітеся – поборете!»
Свято – Новий рік й Різдво (із початком локації його святкування у Києві між двома центральними знаковими культурно-сакральними пам’ятками дійство набуло справжнього староєвропейського шарму й яскравого українського, гоголівського колориту), Великдень, День Незалежності
Анекдот – Хай буде старенький, історичний. З натяком на нинішніх любителів повимагати всього й одразу у боротьбі за владні крісла.
«Колгоспника Івана послали на обласний пленум партії (по рознарядці, просто посидіти на засіданні). Той слухав нескінченні промови функціонерів, куняв потихеньку. Аж раптом вискочив на трибуну якийсь енергійніший коротун (як виявилося, велике цабе) та й почав кричати, що темпи соціалістичного будівництва колгоспів, мовляв, незадовільні, всі навкруги саботують, вороги причаїлися… Іван з переляку від того крику аж прокинувся та й питає тихенько сусіда-делегата: – А що то воно за темпи такі? Той каже: – Ну, от глянь за вікно. Бачиш – великий будинок стоїть, на п’ять поверхів? – Бачу. – От за царату такий скільки б будували? –Та, певно, років з чотири… – А радянська влада за півроку справилася – з усієї області робітників звезли, вдень і вночі всі працювали без спочинку. Оце і є комуністичні темпи! Той приїхав надвечір додому, зібрався сход. Питають його: – Ну, що наказали в області? –Та темпи збільшити… – А як це? – Ну от, гляньте у вікна! Бачите… чорт, нема таких будинків в селі. Бачите наш цвинтар? Ото за скільки років він так розрісся? – Та років двісті селу нашому, – гомонять, – то, певно, й він за цей час виріс… – От! А нинішня влада старається, щоб за півроку удвічі збільшився!»
Місце в Києві – Поділ
Вид спорту – футбол
Кінофільм – «Хоробре серце»
Актор – Іван Миколайчук
Співак – Адріано Челентано
Телепередача – новини
Страва – піца.
Напій – вино
Вислів – «Націоналізм – це любов»
Свято – Різдво
Анекдот – найсмішніший анекдот – це сама українська політика

Побажання нашим читачам:

Намагатися жити чесно; не бігти за натовпом; думати не лише про себе та поточні дрібниці, а й про свою країну чи бодай місце мешкання – і нині, і з прицілом на майбутні покоління.
Не втрачайте віри в людство! ))

За «Індексом людського щастя» Україна в світі пасе задніх. Чого найбільше бракує українцям, зважаючи на те, що матеріальний добробут – далеко не єдиний чинник, що визначає відчуття індивідом щастя? (Ян Борецький, Київ)

Не згоден із визначенням (як людина, котра не поверхово вивчала етнопсихологію). Українці полюбляють прибіднюватися, відпрацювавши це вміння майже досконало протягом багатьох буремних століть. Звісно, окрім матеріального чинника, на морально-психологічний стан соціуму впливає зростання динаміки темпоритму життя, стресових ситуацій, інформаційного навантаження та багато інших. Проте наша ситуація навряд чи кардинально відрізняється від загальносвітового тренду: людство переживає чергову системну кризу, уникнути котрої неможливо – це частина існування Homo sapiens. Щастя ж кожен індивід у змозі витворити собі сам – і для себе, і для ближніх. Як влучно висловився Оскар Уайльд, «Краса – в очах того, хто дивиться»; або ж наш видатний митець Олександр Довженко: «Щасливий той, хто бачить зорі навіть у буденних калюжах життя…»
Українцям найбільше не вистачає стабільності, а також справедливих судової та правоохоронної системи. Таке поєднання, на мій погляд, зможе підвищити відчуття «щастя», адже коли людина знає, що на неї чекає завтра, що вона зможе захистити себе, свою сім’ю в судах, що поліція буде займатись своєю безпосередньою роботою – це значно зменшить рівень тривоги та напруги.

Чи відомі вам політичні сили в Україні, які у своїй риториці використовують антиукраїнські гасла? (Марія Острогляд, Івано-Франківськ)

Антиукраїнські політичні сили в Україні всім відомі, думаю. Але використовувати відверті гасла їм не завжди вистачає дурощів (хоча таке й трапляється). До речі, до таких сил можна зарахувати й деякі позірно «проукраїнські», з гаслами начебто м’якшими за формою, проте такими самими за змістом. А загалом, слід дивитися не на гасла, а на справи, як радить давня мудра сентенція.
Таких партій багато. Це «Опоблок», «За життя», «Наші». Це з найбільш відомих. Однак це відкриті ворожі партії. Найгірше те, що деякі вміло маскуються. Завдання виборця – розібратись і ухвалити правильне рішення під час виборів.

У кожній державі мешкають люди різних націй та етносів. Проте навчання в державних навчальних закладах (школи, ліцеї, коледжі, інститути, академії) – ВИКЛЮЧНО державною мовою. У нас і досі за бажанням нацменшини ВСІ предмети викладають мовою нацменшини, хоча держава унітарна в нас. Яким чином долати деукраїнізацію в освіті? (Леся Бутрин, Тернопіль)

Згідно з розробленими 2017 року МОН навчальними моделями (узгодженими з рекомендаціями Венеційської комісії – адже ми є органічною частиною європейської гуманітарної практики), українська мова присутня у всіх них, її частка та час впровадження у навчальний процес залежать від конкретної моделі. Наразі процес апробації й узгодження актуальних мовних тенденцій у навчанні триває – тут не може бути якихось закоснілих канонів, це жива постійна дія, і обґрунтована критика завжди потрібна. Факт унітарності України не заперечується її регіональною полінаціональністю, мовами її громадян з неслов’янської мовної групи, бо у нашому дружному розмаїтті – одне із джерел нашої сили, духу та гарту.
Безумовно, викладання державною мовою – це практика усіх європейських країн. Для того, щоб запровадити таку практику в Україні, слід ухвалити відповідне законодавство. На жаль, чинна влада пішла хибним шляхом, адже новий закон про освіту дозволяє викладання мовою нацменшини. Єдині, хто виступає проти такого підходу, – це українські націоналісти, які пропонують свій варіант як освітнього, так і мовного закону. Тому рекомендую вам на парламентських виборах придивитись до тих партій, які пропонують у своїх програмах відмовитись від викладання мовами нацменшин.

Якою є Ваша оцінка сьогоднішньої політичної ситуації у світі? (Георгій Копченко, Одеса)

Як вже відзначив вище, світ переживає жорстку (і чергову) системну кризу, сформовану самим ходом еволюції свідомості нашого біологічного виду. Ці процеси – закономірні й невідворотні, проте кожен кінець водночас стає початком чогось нового. Тож пристосовуймося до змін, разом з тим творячи їх! :-)
Сьогодні світ стоїть на порозі нової Холодної війни. При чому гравці змінились, тепер це США, Китай та Близький Схід. На жаль, для нас, українців, Росія не є сьогодні прямим ворогом США. Тому ми повинні своїми силами зміцнювати обороноздатність країни, будувати міцну економіку, щоб змогти протидіяти нашому ворогу.

Тимчасове відсторонення Уляни Супрун від виконання обов’язків міністра охорони здоров’я України та інше, пов’язане з цим, – це що? (Микола Ленько, Суми).

Це – один з безлічі фронтів нашої «гібридної» війни (як маленької частини глобальної цивілізаційної війни в епоху системних змін); черговий щоденний виклик від «вражої сили» на нашому шляху до «оновленої землі», провіщеної класиком. Зберігаймо спокій і робімо свою справу.
На мій погляд, це політичні розборки у вищих ешелонах влади. На моє переконання, влада мала на меті поставити свого ставленика на місце Уляни Супрун. На сьогодні це не вдалося зреалізувати через громадське обурення.

Чому, на Ваш погляд, влада активно паразитує на націоналістичній риториці, і які наслідки для країни це може спричинити? (Олександр Аронець, Київ)
Як оцінюєте своє усвідомлення меж власної компетенції в оцінці якоїсь ситуації та здатність урахування аргументів ситуативного противника? (Тарас Єрмашов, Київська обл., Буча)

«Активне паразитування на націоналістичній риториці» упродовж довгих років (з кінця 1980-х) мені доводилося немало спостерігати – і у численних влад, і в «опозицій». У ході політичного процесу вони мінялися місцями, поєднувалися, розбігалися – проте риторика, за деякими винятками, так риторикою, позірними деклараціями, й залишалася, і наслідки цього, як прорваний гнійник (прошу пробачення за дещо неестетичний художній троп), ми всі побачили на початку 2014 року… Нині, окрім неї (до речі, зовсім не приватної власності певних політсил), бачу й реальні справи на її підкріплення. Хіба видатні історичні діячі, теоретики націоналізму, не раділи б нашому руху «геть від Москви», відновленню історичної справедливості у церковній галузі, припиненню культурної експансії імперії та згортанню економічної? Якими будуть наслідки цих процесів? Думаю, невтішними для ворогів і добрими для нас. Громадянське суспільство хоч і не швидко, проте формується, і його представникам на всіх рівнях теж доведеться якісно змінюватися; зміни триватимуть в усіх галузях. Як казав класик, «Нам – своє робить!».
Немає меж досконалості. Слід постійно удосконалюватись та розширювати межі власної компетенції.