Вітаємо наших читачів. Ну що ж, Вам – чергової цікавої гри, а суперникам – по конях чи до бар’єра!

N.B. Стилістику, граматику й пунктуацію відповідей опонентів збережено.

Регламент змагань

Бліц-анкета про найулюбленіше

Анатолій Яворський, шеф-редактор сайту «24», головний редактор інформаційних проектів «24». Голова комісії по зв’язкам із ЗМІ Федерації шахів України
Ольга Молоцька, журналістка, завідувачка редакції тематичних програм головної редакції «Голос Києва» Українського радіо
Місце в Києві – Володимирська гірка. Там особлива атмосфера і відкривається вражаючий вид на місто.
Вид спорту – шахи.
Кінофільм – «Апокаліпсис Сьогодні» Френсіса Форда Копполи.
Актор – Аль Пачіно.
Співак – гурти Iron Maiden, Metallica.
Телепередача – «Розслідування авіакатастроф».
Страви – борщ і деруни.
Напій – пиво.
Вислів – «Дурень думкою радіє, нею він і багатіє».
Свято – Новий рік і Покрова.
Анекдот – «Слюсар знав правила техніки безпеки як свої три пальці».
Місце в Києві – Золоті ворота (біля пам’ятника котику Пантелеймону). Там мені освідчились у коханні…
Вид спорту – пляжний волейбол. Яке ж літо без нього!
Кінофільм – «Меланхолія» Ларса фон Трієра
Актор – улюблених акторів-чоловіків можу назвати більше сотні (але не зможу вибрати одного), а от серед жінок-актрис найбільше захоплююсь Ізабель Юппер.
Співак – Стів Тайлер! Я буквально виросла на Aerosmith.
Телепередача – теж важко вибрати щось одне. Люблю дивитись канали Travel Channel, Viasat History, Nat Geo Wild і подібні. От якби ж іще їх дублювали українською!..
Страви – ШОКОЛАДНЕ МОРОЗИВО – моя слабкість. Можу їсти його без зупину (навіть зараз, коли пишу це, аж слинка потекла…)
Напій – звісно ж, капучино з ароматною пінкою (та секретною добавкою з пляшечки, головне – не забути взяти її з собою))))
Вислів – фраза неймовірного Жака Фреско: «Якщо ви вважаєте, що світ не змінити – це означає лише те, що САМЕ ВИ його не зміните…».
Свято – Свято непослуху!
Анекдот – на жаль, найсмішніші анекдоти занадто брутальні, щоб я могла їх розповісти у пристойному товаристві, тому почути мій найулюбленіший можна лише при зустрічі ;)

Побажання нашим читачам:

Шануймося, українці! Бо ми того варті!
Бажаю бути розбірливими в тому, яку інформацію ви споживаєте. Адже інформація так само потрапляє до нашого організму, як повітря чи їжа. То чому ми переймаємось несвіжим кефіром чи підробленою горілкою, але так мало замислюємось над словами та ідеями, що просотуються в нас, захоплюють (наче паразити) та керують нашими реакціями і діями? Бажаю не втомлюватися постійно шукати свою правду, ну і вітаю всіх із різдвяно-новорічними святами! )))

Як так могло статися, що в Україні православна церква розділена? (Олександр Мішула, Одеса)

Розділена православна церква в Україні – це наслідки цілеспрямованих дій радянської влади, яка робила все можливе, щоб розділити українців, не дати їм згуртуватися. Церква в Україні лише формально відокремлена від держави. Насправді, очевидно, що церква відігравала і зараз відіграє важливу роль у державотворенні. Тому фактично, лише зараз – після створення Єдиної помісної церкви можна вважати, що Україна стала остаточно Незалежною.
Ось так і сталося… Це все – наслідок тривалого колоніального статусу України й цілеспрямованих дій Москви для розколу українського релігійного середовища. Але, дякувати Богу, слідом за набуттям 1991-го державної незалежності ми нарешті повертаємо собі і незалежність духовно-релігійну.

Скільки у «вазі» гривні реальної вартості, а скільки – спекуляції? Як ви гадаєте, яке справжнє співвідношення гривні до американського долара цієї зими? (Марина Зайко, Житомирська обл., Коростень)

Гривня останнім часом суттєво зміцнилася. Але це, думаю, тимчасове явище, і я згоден з паном Новаком, що «треба забути про 20 гривень за долар», а про 8 за долар варто згадувати хіба лише в анекдотах. Думаю, цієї зими співвідношення гривні до долара буде близьким до 29-29,5, тобто так, як спрогнозовано і закладено в держбюджеті України на 2019 рік (29,4).
А як ви самі вважаєте – скільки ж важить ця нещасна гривня, якщо транш у 1,5 млрд так сильно її «оздоровлює»?..

Поясніть, будь ласка, як в унітарній Україні може в Конституції існувати Автономна республіка Крим? (Микола Кушнір, Ужгород)

Свого часу поява автономного Криму була своєрідною даниною України країні-агресору РФ і, власне, самому Криму. Українська влада вважала, що автономією можна «відкупитися» від Росії і потішити самолюбство Криму. Але такий «відкуп» і загравання мали страшні наслідки – анексія, війна, окупація частини Донбасу… Тому на майбутнє треба забути про автономії, як десь хтось просить на Донбасі чи на Закарпатті. Україна має вести жорстку унітарну політику.
Ситуація така ж, як і в першому запитання – це все наслідок постколоніальної залежності від колишньої імперії. Така собі «конституційна відрижка» нашої політичної псевдоеліти.

Чому багато говорять про війну, томос, але нічого не чути про те, що продали величезний суднобудівний завод у Миколаєві всього за 6% від початкової вартості невідомій фірмі?! (Микола Кравцов, Київ)

Миколаївський суднобудівний завод «Океан» визнали банкротом і продали на аукціоні. Фірма відома – фактично це кредитори заводу. Все, наче, зроблено згідно законодавства – я не спеціаліст у цьому питанні, але якщо є там якісь порушення, це мають встановити компетентні органи. Проте сам факт, що стратегічні підприємства банкрутують і продаються за копійки – це ганьба для України і для української влади.
Очевидно – це логічна «розстановка акцентів» наскрізь корумпованої влади. Але давайте будемо відверті – громадяни, які самі обирають таку владу, теж нівроку! Недарма казав якийсь класик, що не може влада бути кращою за людський матеріал, з якого зліплено її виборців…

Що ви відчуваєте, коли чуєте, як наших видатних спортсменів, наприклад Андрія Шевченка і Володимира Кличка, запитують українською мовою, а вони відповідають іншою? При цьому в Італії та Німеччині вони відповідають мовами тих держав. Це неповага до своєї країни, комплекс меншовартості чи що? (Олексій Ніконов, Вінниця)

Колись, Андрій Шевченко казав, що не настільки добре знає українську мову, щоб вільно нею спілкуватися чи давати інтерв’ю. Тому, можливо, він щирий і не хоче ганьбити себе і, головне, українську мову. І так само, можливо, думає й Володимир Кличко, й інші відомі персони, які говорять російською, німецькою, англійською, але ніяк не можуть освоїти хоча б базову українську. Це неповага і до своєї країни, і до самого себе.
Відчуваю огиду і зневагу. Вони дійсно не вважають це ганьбою. Але найсумніше, що так роблять не лише багаті та знамениті. Хіба ви не звертали увагу, як молодь, що виросла на українській мові, приїхавши до столиці, з усіх сил пнеться розмовляти «по-крутому», тобто російською! І що змінилося з часів Проні Прокопівни?!. Та що там говорити! Навіть розмовляючи між собою українською, багато хто запопадливо переходить на російську, щойно до них звертаються «на русскам язикє». Мабуть, це таке спотворене поняття про вихованість. Про це я можу говорити дуже довго. Скажу одне: народившись у Маріуполі російськомовному середовищі, у 25 років я почала дійсно цікавитися й реально практикувати українську. І тепер пишаюсь, коли люди, розмовляючи зі мною, непомітно для себе теж переходять на українську…

Якби у Вас з’явилась машина часу і можна було повернутись на один день у Ваше минуле – що це був би за день? (Ольга Молоцька, Київська обл., Ірпінь)
Що б ви в першу чергу зробили, якби стали Президентом України? (Анатолій Яворський, Київ)

Конкретний день не скажу, але дуже хотів би повернутися десь коли мені було років 9-10. Той вік, коли десь починається свідоме життя… Повернувся б туди зі своїм нинішнім досвідом – в отой день у минулому – щоб подумати і хоч трошки спланувати, як бути у майбутньому. Я багато змінив би у своїх життєвих планах. Коли хтось каже, що “прожив життя правильно” і нічого не хотів би змінити в минулому, я вважаю, що то кажуть не щиро. Бо помиляються всі. А виправитися у нас можливості немає…
Якби я стала президентом, то перше, що зробила би – це подзвонила мамі! Хай потішиться, що її доня така розумничка. ))

Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї не виконується. Що треба зробити, щоб він запрацював? (Оргкомітет)

Будапештський меморандум вже не працюватиме ніколи. Треба нарешті це зрозуміти. Ворог виявився підступним і нахабним, наші начебто партнери свого слова не дотрималися. Звісно, просто забути про Будапештський меморандум не можна. Треба про нього регулярно нагадувати – хоча б для того, щоб світ не забував: Росія – країна-агресор і країна-брехун. Тому спілкуватися з «токсичною» Росією треба дуже обережно і вже точно не мати з нею ніяких спільних проектів на кшталт «Північного потоку-2».
Очевидно, що ядерну бомбу вічно «глибоко стурбований» Захід нам не дасть зробити, тому діяти маємо неординарно і злагоджено. Отже, план такий: у заздалегідь узгоджений час уся країна, досхочу наївшись наваристого українського гороху та нашої добірної квасолі, рішуче і беззастережно… відновлює паритет із ядерним агресором! І жодних вам будапештських меморандумів!
А якщо серйозно, то в світі поважають лише сильних. Як то кажуть, «добро має бути з кулаками». Гадаю, самої перспективи початку відновлення Україною власного ядерного щита було би достатньо, щоби з куди вигідніших позицій почати ревізію стану безпеки в нашої регіоні.

На вашу думку, чи покращився би стан України, ну й світу в цілому, після зникнення Путіна? (Роман Дзерин, Київ)

Погіршилася б ситуація в самій Росії. Якщо там стало гірше, то Україні і цивілізованим країнам автоматично стає краще. Але це було б не суттєве покращення. Умовний Шойгу чи якийсь Рогозін – це «той самий Путін», вони такі ж нелюди, як і нинішній президент РФ.
Хотілось би спочатку уточнити – а що значить «зникнення»? Його хтось кудись заховає, а тоді він раптом вигульне десь у Куяльнику? Але то жарт. А проблема – і це повинні усвідомлювати мільйони українців, які сиплють прокльони на голову Путіна, – куди масштабніша, ніж персона одного «скрєпоносного» кремлівського вождя. Доки поруч із нами такий сусід, як «Расєя-матушка», доки в головах багатьох наших співвітчизників і досі живуть химери про «братський народ» із «поганим царем» на чолі – доти путіни приходитимуть і зникатимуть, а проблема співіснування з таким сусідом лишатиметься.

Поясніть, будь ласка, що відбулося у Франції на початку грудня? (Тамара Кучеренко, Харків)

Про події у Франції ще напишуть не одну книгу і знімуть не один фільм. І трактовки тамтешніх протестів-погромів будуть, можливо, зовсім протилежними. Для мене очевидно, що багата країна – це не завжди країна зі свідомими громадянами. Може навіть навпаки: чим багатша країна, тим нижчий рівень суспільної свідомості. Порівняйте лише Революцію Гідності в Україні та протести у Франції – і багато що стане зрозумілим.
Я, звісно, не експерт у питаннях внутрішньої політики Франції, але, як на мене, ситуація сильно попахує лівацьким духом. Здається, з одного боку, французький пролетаріат, звиклий до соціалістичної халяви, скучив за революціями; з іншого боку, ліволіберальний істеблішмент догрався зі своїми розшаркуваннями перед тими, хто не приховує ненависті до Заходу й мріє перетворити Європу на смітник.

Уявіть, що вас запросили до головної ялинки країни і попросили зробити Новорічне звернення до українського народу. Поруч з вами, пане Анатолію, має стояти чарівна Снігуронька, а з вами, пані Ольго, Святий Миколай, яких ви візьмете з собою. Кого з відомих українок та українців ви бачите в цих ролях? (Вадим Мічковський, Хмельницький)

Мені здається, роль Снігуроньки – як ми її традиційно бачимо – підійшла б нашій уже знаменитій тенісистці Еліні Світоліній чи шахісткам Анні або Марії Музичук. Ці українські дівчата-красуні вже неодноразово доводили, що українці – нація переможців. І саме про це я нагадав би в новорічному зверненні. В 2018-му ми стали на рік ближче до перемоги в нашій війні. Бажаю, щоб у прийдешньому, 2019-му ми остаточно перемогли. Слава Україні!
Здається мені, Олег Скрипка був би чудовим святим Миколаєм! А з приводу звернення до громадян зі сцени, то з перших же слів я закликала би їх забути нарешті про такі «совкові» поняття, як «головна ялинка країни» і про таких персонажів, як «Дід Мороз» та «Снігуронька». Ясно, що багато хто з публіки був би не задоволений. Але вкотре закликаючи українців вичавити із себе рабські звички та колоніальний спадок, я нагадала би про цілий пантеон наших героїв різних часів і ту ціну, яку нинішні герої платять за нову Україну, за право жити власним життям і власним розумом, бо ж «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля…».

Голосування відбувається у нашій Фейсбук-спільноті. Щоби віддати свій голос за одного з опонентів, Вам потрібно перейти за наступним посиланням.

Архів: Гра 1, Гра 2, Гра 3, Гра 4, Гра 5, Гра 6, Гра 7