Денис Пашанін, блогер

Вчоний кіт ото почитує розмаїтих панукраїнських інтелектуалів, що кинулись затюкувати Андруховича й Прохаська за їхні маргінальні рефлексії, з приводу наступу рузьге міра на Святу Галичину, і вирішив і собі нявкнути два слова з цього приводу.
Об’єктивно, при народженні, людина не може обрати собі мову, якою буде комунікувати з оточуючим соціумом. Ця відповідальність лежить виключно на батьках. Саме батьки чи опікуни вирішують, якою саме мовою дитина буде адаптуватися до існуючого соціуму.

Якщо ж дитину надійно ізолювати від соціуму до віку 8-9 років, то жодною мовою вона говорити так і не почне, так званий синдром Мауглі. З іншого боку, людина у свідомому віці під впливом різних чинників, може змінити свої мовні уподобання, власне як і світогляд.

Тепер розглянемо наших панукраїнських інтелектуалів. За дуже окремими винятками, усі ці люди виховувалися і навчалися в російськомовному соціумі, не кажучи про всілякі престижні студії в Москві, звісно ж, російською мовою. І це не їхня вина, це свідомий вибір батьків, які бажали своїм дітям легкого старту та безперешкодного доступу до соціальних ліфтів.

Тепер поставлю питання руба: чи є взагалі можливою для панукраїнського інтелектуала, вихованого в російській матриці, емпатія до галицького інтелектуала вихованого в українській матриці? Та навряд.  А от нетерпимість – це запросто. Бо треба ж «соотвєтствовать» високим стандартам бібісі, чи як їх там? А шо як завтра, затаврують нацистом і перекриють доступ до професії?

Давайте дивитися правді в очі: немає у нас моральних авторитетів для усіх видів і порід українців, і не буде, поки ми будемо будувати «єдіную страну», замість України.
Нехайбудда любить вас усіх.

Джерело: Денис Пашанін

БЕЗ КОМЕНТАРІВ