Денис Пашанін, блогер

#цікавідосліди

Так сталося, шо в новорічну ніч вчоний кіт виключно з дослідницькою метою переглянув чотири привітання кандидатів у президенти.

Петро Олексійович справляв враження старого змученого чоловіка, якого за два кроки до могили покинули усі, у тому числі й численна родина. Невиразне суперечливе пашталакання про здобутки лише посилювало це гнітюче враження.

Бойко з Рабіновичем в оточенні загону безликих махрових беретів намагалися переконати, шо вони володіють нев’ї*енним секретом життя по-людськи.

Юля створила стилістично бездоганну картинку: мать-берегиня у світанкових променнях, в оточенні родини та друзів, намагалася переконати шо всьо ху*ове позаду, а назавтра усьо буде заї*ісь.

Зеленський так міцно вжився в образ слуги народу, шо виникало закономірне питання – це шо вопше, передвиборча агітація чи реклама нового сезону серіалу?
Ну, і найбільше потішило хорове виконання гімну України зведеними хорами юльків та 95 кварталу.

Воістину настав час, коли московські гниди домагаються права називатися українськими вошами. Шоправда анатомічні особливості побудови рузьгеязичної щелепи цьому ніяк не сприяють.
Душу й тіло ми положееем… ага положете, ггг.
З новим ріком, парафіяни!

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Денис Пашанін