Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Заява Путіна про «низьку ефективність Мінського формату» (при тому, що Кремль відчайдушно чіплявся за цей самий Мінський формат з самого моменту підписання Мінська) разом з виведенням російських офіцерів із СЦКК змушує говорити про якусь нову стратегію Москви щодо Донбасу. Чим же продиктовані ці кроки Кремля?

Бачиться звичайна «багатоходівочка» Путіна:

– По-перше і головне – «відповідь» на новий потужний пакет санкцій, який готують США з лютого 2018-го. Відповідь чисто в стилі Путіна, тобто асиметрично і у вигляді прямого шантажу: мовляв, будете кошмарити – буде ескалація на Донбасі і зрив Мінська (а Захід, як відомо, чіпляється за мінські домовленості ніяк не менше росіян, постійно стверджуючи, що «альтернативи Мінську немає»);

– По-друге, спроба протягнути свою версію миротворчої місії на Донбасі: вихід росіян з СЦКК на тлі нинішньої активізації російських окупаційних військ одразу на декількох ділянках фронту на Донбасі, за задумом Путіна, має привернути увагу Заходу саме до лінії розмежування сторін (де Москва, як відомо, і пропонує розмістити миротворців), і змусити «забути» про неконтрольовані ділянки держкордону з РФ;

– По-третє і на закуску, відкликання офіцерів ЗС РФ із СЦКК робить Спільний центр по суті ще одним інструментом «легалізації» «ЛДНР» (вчорашню заяву «1 АК ДНР» про те, що після від’їзду росіян «представники ДНР будуть продовжувати працювати в СЦКК »). Тобто в СЦКК, за задумом Москви, залишаться «один на один» представники української сторони і «ЛДНР». Цей крок – спроба РФ вичавити хоч щось із ситуації з СЦКК, сенс існування якого зникне в разі ухвалення Верховною Радою України законопроекту №7163 «про деокупацію Донбасу» (а при всіх титанічних зусиллях Москви зірвати голосування цього законопроекту, «загроза» ухвалення його Радою залишається – і, дуже сподіваюся, незабаром він все ж таки буде ухвалений).

Особливістю цієї «багатоходівки» Кремля є те, що Путін як любитель нав’язувати свою ініціативу вряди-годи сам діє ситуативно, реагуючи на чужу – України і Заходу – ініціативу. У цьому його слабкість.

Так, в контексті вищесказаного можна очікувати подальшого зростання активності окупаційних військ і серйозного загострення ситуації на Донбасі, але і тут є запобіжники. Наприклад, разом із запровадженням пакета американських санкцій, Захід (США і ЄС) можуть одразу підготувати спільний «страхувальний» пакет подальших санкцій – на випадок, якщо Москва зробить ставку на ескалацію конфлікту.

Путін зрозуміє тільки такий підхід. З шантажистами, які розуміють тільки мову сили і ультиматумів, діалог треба вести відповідним чином.

Джерело: Дмитрий Тымчук