Народний депутат України Дмитро Тимчук

Щодо «перемир’я» з 1 квітня: ситуація і перспективи.

Традиційна, на жаль, секретність, щільною завісою якої офіційний Київ вкутує переговори у Мінську, дозволяє Москві і «ЛДНР» широко спекулювати на темі «перемир’я», які із завидною постійністю оголошуються, і так само постійно зриваються.

Здається, мало хто з українців вірить, що в цей раз на Донбасі раптом настане затишшя. І в цей раз дані песимістичні прогнози обґрунтовані самою логікою переговорів, які відбулися 29 березня в Мінську, хоча про деталі ми можемо знати «з того боку», а не від наших рідних представників.

Отже, що ж сталося?

Нинішнє «перемир’я» стало предметом торгу, коли представники «ЛДНР» в який вже раз в обмін на «тишу» зажадали від Києва надати окупованим районам «особливий статус». Здається, це остання спроба Кремля проштовхнути свій сценарій виконання багатостраждальних Мінських домовленостей, оскільки паралельно Москва посилено реалізує «придністровський сценарій»: визнання документів «ЛДНР», оголошення лінії фронту «державним кордоном», «націоналізація» підприємств – усі ці дії саме з цієї опери.

Отримавши чергову відмову, Москва для підтримки свого «мирного іміджу» не стала «скасовувати» запропоноване перемир’я. Але явно піде второваним шляхом – можливо, зобразивши на якийсь час деяку деескалацію бойових дій на Донбасі, а потім повернувши ситуацію до вихідної точки. За фактом, «перемир’я» вже провалено, ще до офіційного початку. І інформаційна істерика в «ЛДНР» з підготовки цього зриву, зрозуміло, із звинуваченнями на адресу ЗСУ – тому свідчення (повідомлення в ЗМІ окупантів: «обстановка в ДНР напередодні вступу в силу домовленостей про введення режиму припинення вогню з 1 квітня різко загострилася …» і далі – типу обстрілу з боку ВСУ зазнали 100500 населених пунктів, загинуло 100500 мирних жителів, легко поранений 1 «ополченець», або «напередодні перемир’я Нацгвардія України перекидає в район Донецька карателів-нацистів з« Азова », і т.д.).

Та ж доля, очевидно, очікує і відведення військ від Станиці Луганській, заявленому на 6 квітня («ЛНР»: «Народна міліція завжди готова відвести сили і засоби відповідно до Мінських домовленостей, ми це демонстрували неодноразово, навіть не один десяток разів… але наші дії повинні відбуватися у дзеркальному порядку з українською стороною, поки жодного разу Україна не підтвердила того, що вони збираються відвести свої сили і засоби від Станиці Луганської»).

Але питання не в тому, як саме буде зірвано нинішнє «перемир’я», питання в тому, що буде далі?

Сьогодні ми спостерігаємо, що бойові дії з боку окупантів – не спроба розширити межі контрольованих Москвою районів (не знижуючи градуса конфлікту, РФ в той же час не перекидає на Донбас додаткових сил і засобів, достатніх для таких операцій, нинішній масштаб перекидань лише підтримує життєдіяльність 2-х «армійських корпусів» в колишньому форматі). Відповідно, це саме «підтримка градуса напруженості» – не більше ніж триваючі спроби тиску на Київ з метою таки вибити з нього «московський сценарій» Мінська.

Але на це у Путіна все менше надії. Підсумок – альтернатива у вигляді заморожування конфлікту.

За логікою, з визнанням Москвою «ЛДНР» і реалізацією «придністровського сценарію» інтенсивність і масштаби бойових дій повинні істотно скоротитися. Бо сенсу в їх продовженні особливого немає: будуть сформовані квазідержавні формування в особі «ДНР» і «ЛНР», зі своєю «економікою» і «арміями», зі своїми «державними кордонами», з уже офіційної «допомогою Росії братським республікам» – і здрастуй, нове Придністров’я або Абхазія, як елемент перманентного сковування України.

Однак у реальності окупанти зовсім не готуються до деескалації. Навпаки: Генштаб ВС РФ ухвалив рішення підвищити чисельність російсько-терористичних військ на Донбасі з нинішніх 38 тис. чол. (за даними українського командування – 36 тис.) до 50 тис; і «ДНР», і «ЛНР» готуються до введення строкової служби; активно йде поповнення боєприпасів, спорядження та ін. предметів МТС в обох «армійських корпусах» за рахунок частини НЗ Південного військового округу ЗС РФ; росіяни щосили вдосконалюють систему управління і забезпечення окупаційних військ. Плюс безліч додаткових підтверджень від джерел групи ІС – наприклад, відправляючи нині своїх «козаків» на Донбас, «отаман» Н.Козіцин напучує: мовляв, скоро Путін визнає «ЛДНР», після чого почнеться «велика війна»..

Простіше кажучи. На сьогодні Москва створює передумови до об’єктивного загасання бойових дій на Донбасі. Але одночасно російсько-терористичні війська посилено готуються до активного продовження конфлікту.

Цей парадокс ми, група ІС, поки зрозуміти не можемо.

Єдине розумне пояснення – що Путін, продовжуючи бойові дії, намагається до кінця розхитати ситуацію в Україні, використовуючи конфлікт на Донбасі укупі з дестабілізацією політичної ситуації всередині країни, і граючи на невдоволенні населення не тільки вкрай негативною соціально-економічною ситуацією в країні, але і втомою від війни. Але він таким чином не перший рік щосили штовхає до прірви Україну, що балансує на межі хаосу і анархії. І все безрезультатно. Коли цей упир нарешті зрозуміє, що марно битися своєю кремлівською головою об українську стіну – негрозуміло.

Джерело: Дмитро Тимчук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ