Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Багато українців, прочитавши інтерв’ю матері кадрового російського військового Агєєва, що його взяли в полон в складі ДРГ бійці 93-ї бригади, напевно здивувалися тій каші в голові, яку продемонструвала ця пані (працює, до речі, вчителем англійської мови). От не вірить вона в присутність російських військ на Донбасі, і все тут. А що син в полон потрапив – так це Україна винна.

І ось і свіжий приклад, що пояснює, як відбувається формування захоплюючого світу смислових галюцинацій, в якому мешкають жителі РФ.

Вчора, 2 липня, основними темами в українських ЗМІ та соцмережах було «мінування» станцій метро в Києві, ситуація в зоні АТО і на кордоні з Кримом, наслідки вірусної атаки і перипетії з недопуском російських музикантів на фестиваль Atlas Weekend.

Тим часом в Росії цілий день головною новиною про Україну була «поява в Києві плакатів, де російську мову називають заразною хворобою». Про це повідомили всі центральні і багато десятків регіональних медіа. Як «доказ» наводилося одне єдине фото (в додатку – № 1).

На сайті РІА «Новости» (як відомо, головне інформаційне агентство РФ) повідомлення про «заразні» плакати, що нібито заполонили Київ, перебувало в топі більше 10 годин (фото 2), поряд з резонансним постом Дональда Трампа і інцидентом за участю американського есмінця і флоту КНР (зіставні новини, чи не так?). З характерною напругою в голосі розповіли цю новину росіянам диктори мого улюбленого телеканалу «Звєзда» та інші трубадури кремлівського делірію.

В реальності хронологія подій виглядає так.

У середу, 28 червня, о 20.12 в коментарях до однієї з дискусій на сторінці в Фейсбуці шоумена Антіна Мухарського вказане фото запостив користувач Іван Гранаткін (фото 3). За 4,5 дня пост зібрав аж 11 лайків.

У суботу вранці, 1 липня, тобто, через два з половиною дня, один з читачів, який бачив фото в треді у Мухарського, опублікував його на своїй сторінці без вказівки джерела. Потім зображення ще кілька разів передрукували в ФБ без помітного резонансу в прив’язці до Центру сучасного мистецтва «М17», оскільки на плакаті розміщено його логотип.

О 18.48 в суботу, тобто майже через три доби після первинної публікації, дане фото з цілком нейтральним коментарем на свій сторінці опублікував користувач ФБ Володимир Хенгіст. Де це зображення приблизно через годину виявили доблесні журналісти видання «Вести» (фото 4). І понеслося.

В інтерпретації видання «Вести» (а слідом і «колег по цеху» зі «Страни») незрозуміле фото одного плаката без авторства і без локалізації перетворилося в «сіті-лайти» (у множині) і «рекламну кампанію», що проводиться «невідомим замовником з невідомою метою». В яксоті джерела світлини був вказаний Володимир Хенгіст.

Цю інформацію ввечері в суботу опублікували ще кілька українських ЗМІ, але її не підхопили.

Однак вранці в неділю, 2 липня, прокинулися російські пропагандисти. Прочитавши шокуючі вигадки журналіста видання «Вести», з яких випливало, що в Києві нібито йде образлива рекламна кампанія, російські медіа почали її інтенсивно розганяти (фото 5). У основної маси саме «Вести» позначені як джерело інформації, а Володимир Хенгіст – як автор фото.

Як водиться в російських ЗМІ, «плакати» і «сіті-лайти» поступово збільшуються до «білбордів», якими нібито обвішаний весь Київ. З’явилася «аналітика» і «коментарі експертів» на цю тему, вона зажила своїм життям…

А тепер справжня історія цього зображення. Вона дуже проста.

Восени 2015 року, тобто півтора роки тому, проводився «Український конкурс патріотичного плаката – 2015», кураторами якого були Антін Мухарський та Єлизавета Бєльська. Серед учасників конкурсу був і плакат про «інфекційну російську мову» (фото 6-7). Його автором є той самий Іван Гранаткін, який запостив зображення 28 червня (фото 8). Наявність помилок в тексті плаката він пояснює тим, що в момент виготовлення макета був російськомовним (фото 9).

Виставка за підсумками конкурсу в листопаді-грудні 2015 року проходила в ЦСМ «М17» (звідси його логотип). Ніяких «сіті-лайтів», «білбордів» і «рекламної кампанії» не існує.

Плакат (до слова, в тому ж конкурсі брали участь і більш жорсткі, але при цьому дотепні роботи), про існування якого впродовж півтора року здогадувалися кілька десятків людей з київської арт-тусовки, буквально за добу перетворився на інструмент зомбування громадян запоребріка. Чому сприяли російські пропагандисти, а в Україні ретранслятором стали проросійські видання «Вести» і «Страна» (з її нібито існуючими «журналістськими стандартами», про які постійно співає Гужва і його захисники).

Середньостатистична «мама Агєєва» де-небудь в Тулі, Барнаулі або Хабаровську, включивши улюблений телеканал і подивившись новини про «заразні білборди», буде переконана, що мова йде не про одиничний «арт-об’єкт» сумнівної якості. А що «київська хунта» зовсім вижила з розуму і на повному серйозі рекомендує російськомовним громадянам «полоскати рота». І таке ллється з екранів щодня безперервно.

Біда в тому, що згадуваний російський канал «Звєзда» займає перше місце за популярністю і в окремих районах України – наприклад, в прилеглих до Криму районах Херсонської області. Його дивляться в Харкові, Одесі, не кажучи вже про Донбас. Тож, «мам Агєєва» в Україні також в надлишку.

…Це до обговорюваного питання, навіщо Україні контрпропаганда.

Джерело: Дмитрий Тымчук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ