Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Щодо визнання Росією документів «ЛДНР»

Путіну давно треба було кинути чергову наживку і «ЛДНР», і внутрішнім російським споживачам на предмет підігріву конфлікту на Донбасі. Влити, так би мовити, свіжу порцію формаліну в мертвонароджену дитину на ім’я «Новоросія». Стали занадто очевидними завислі в повітрі незручні запитання мешканців «ЛДНР», за що вони б’ються, і російського обивателя – чи зливає Москва Донбас, або ж «русскій мір» так і не дав могутнього російського дуба.

До того ж щедрі, але аж ніяк не публічні обіцянки Суркова ватажкам «ЛДНР» про швидке визнання Кремлем окупованих територій Донбасу перестали діяти. Треба було зробити те, що зрозумів би і простий «тракторист» Пєтя в Макіївці, змащуючи кулемет, що прибув з Ростова, і простий російський патріот Вася у Воронежі, який з бодуна дивиться теленовини про важкі будні «молодих невизнаних республік». Визнання документів і стало таким кроком.

Путін думає, що він обрав ідеальний момент. ООН бідкається через невиплату Україною пенсій жителям ОРДЛО. ОБСЄ, ЄС та інші розповідають про неприпустимість блокади. Всім шкода жителів Донбасу, і тільки одна Росія, як завжди, замість слів простягнула довгоочікувану «руку допомоги».

Але тут Путін глибоко помилився. Його крок повністю і безповоротно орієнтований виключно на донбаських обдовбаних Вась і воронезьких п’яних Пєть. Тоді як для міжнародної спільноти фактичне визнання «ЛДНР» – це серйозний привід, який не можуть проігнорувати навіть ті, хто, може, і хотів би під шумок навісити на Київ всю повноту відповідальності за події на Донбасі. «Тиха легітимізація окупації» Путіна розрахована на круглих ідіотів, якими, на щастя, є далеко не всі учасники бенкету.

Ну, а для України – це стусан з тим, щоби вона нарешті визнала законодавчо окупацію Донбасу Росією. Іншого висновку з указу Путіна не бачу.

Джерело: Дмитрий Тымчук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ