Дмитро Кулеба
Постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба

Про мову така історія.

Австрія довго переважала у німецькомовному світі та у Європі загалом. Прусія відчувала свою приниженість і намагалася змінити баланс на свою користь.

Створивши достатню внутрішню силу і правильну комбінацію у європейській дипломатії, у 1866 році Прусія пішла війною на Австрію. Автором та головним політичним виконавцем плану був Бісмарк.

Дуже швидко пруська армія опинилася фактично на порозі Відня. Король Прусії та генерали рішуче наполягали на продовженні наступу. Вони марили картинкою з пруськими солдатами, які тріумфально марширують повз Віденську оперу та палац Хоффбург. Австрія мала пережити найбільше приниження в історії.

Але Бісмарк сказав «Ні». Політичні цілі були важливіші за військові. А політично треба було не допустити втручання у війну Франції на боці Австрії та зайвого приниження Відня, яке налаштувало б інші столиці проти Берліна.

Було декілька емоційних розмов з королем, але зрештою Залізний Канцлер переміг. Прусія перемогла у війні, не увійшовши до Відня. Вона пішла і на інші розумні поступки заради досягнення великої мети – подальшого м’якого руйнування Австрії, стримування тиску інших європейських держав на Прусію та зрештою створення Німеччини під проводом Прусії.

Я щиро радий закону про мову. Це історичний момент. Це суперважливий крок. Це дуже зворушливо. Дякую усім, хто боровся і голосував за цей закон.

Тепер можна стверджувати, що в Росії все правильно порахували і зрозуміли, що голоси за закон будуть. А тому на випередження Путін підписав указ про громадянство жителям ОРДЛО. На мою думку, підписання указу було неминучим, тут закон ні до чого, і Росія свідомо йшла на загострення. Але час підписання обрали так само свідомо. Це політика, бебі.

Тепер треба дивитися остаточний текст закону. У проекті були норми, які мені здаються занадто радикальними і такими, що створюють більше проблем, ніж вирішують. Але можливо їх там вже немає. І у будь-якому разі це право парламенту.

Закон – це справжнє досягнення, інструмент подолання історичної приниженості української мови та зміни балансу на свою користь.

Але ніколи не треба забувати, що країна у нас строката. І що закон важливий не лише для нашого східного, а й для деяких наших західних сусідів та партнерів.

Імплементація закону має відбуватися без фанатизму з урахуванням великої картинки внутрішньої та зовнішньої реальності. Іноді розумні поступки важливі для досягнення найбільш величних цілей.

Джерело: Дмитро Кулеба