Дмитро Савченко, блоґер

#Перший_гамак_парад_у_Києві #Історія_геярства #Витоки_мракобєсія

Окрім останніх пристрастей довкола огидного київського гей-параду не завадило б знати його історичний контекст та витоки.

Традицію напомаженого дефіле вулицями нашого міста започаткувала денікінська армія, а саме, так званий «полтавскій отряд» генерала Брєдова та Май-Маєвського. У лавах останнього, під майорінням мордорських триколорів, на той час перебував Сєрж Лифар – гуттаперчивий і не позбавлений сценічного хисту гей.

31 серпня 1919 року, ціною порушення існуючих домовленостей, брехні та візантійських інтриг, за класичною тітуханською схемою, денікінські ВСЮР віджали Київ у сил УГА+петлюрівців.

У своїх спогадах Сєрж, з підозрілою виразністю, підкреслює факт, що під час пафосного просування денікінців вулицею Олександрівською він сидів на одному коні (читай «на руках») з ад’ютантом генерала Штакельберга. На той час Лифарю було 14 років. Чим він займався у волоцюжних шапіто і бівуаках єдінонєдєлімщиків, невідомо. Але спогади тих днів сповнені піднесення. Зокрема й політичного. Адже Лифар з погордою у грудях, також згадує, як Штакельберг в гніві наказує зняти з думи синьо-жовтий прапор та розігнати «жупанщіков». І на очах гуттаперчивого юнца виконується цей наказ хоробрими денікінцями.

Після тривалого провисання у часі, традиція чинити гамаківський безлад на вулицях Києва відновлена. Завдяки канарєєчним та новій реформованій поліції.

Джерело: Дмитро Савченко

БЕЗ КОМЕНТАРІВ