Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Ну, а тепер щодо нашої безпосередньої теми.

Отже, Зеленський заявив, що готує «інформаційну війну», щоби припинити вогонь на Донбасі. «Це наш план … Ми будемо робити дуже потужну інформаційну війну, щоби закінчити вогонь на Донбасі», – сказав він.

У нас зі старту кілька запитань.

  1. Інформаційна війна сама по собі – це аж ніяк не самодостатнє явище. Це складова якихось комплексних дій. Не зовсім зрозуміло, як можна через ЗМІ змусити окупаційні війська забратися зі своєї території. Тим більше, що на окупованій території саме вони і контролюють інформпростір. Яким чином донести свої меседжі до «цільової аудиторії»? Це запитання, на яке хотілося би почути відповідь.
  2. Якими ці меседжі повинні бути, щоби змусити російського десантника пустити сльозу і забратися з Донбасу в рідній Псков, дорогою плюнувши в пику батькові-командиру? Той, хто хоч раз стикався з абревіатурою PSYOP, може підказати щось схоже на реальний алгоритм? Ми собі цього, на жаль, не уявляємо.
  3. Якщо сподіватися на позицію виключно місцевого населення, яке з ймовірністю, що теоретично відрізняється від нуля (в даному випадку мова йде навіть не про наукову фантастику), може під впливом деяких меседжів скинути гніт окупантів і миттю забажає повернутися під контроль України. Шостий рік це населення перебуває під впливом пропаганди Кремля. Це враховується в прийдешній «потужній інформаційній війні»? Є хоч натяк на розрахунки ресурсів і часу, які необхідні для дезомбування? Хочеться вірити, що є, але поки не бачимо конкретики.
  4. Говорячи про майбутню інформвійну, Зеленський уточнив, що існують плани залучити до цього лише українських журналістів: «Наших, українських журналістів. Українських». У зв’язку з чим одразу два запитання. Перше: теоретично і всякі «страни.юа» є «українськими» ЗМІ. Вони вважаються бійцями прийдешньої інформвійни? Можна легко уявити формат їхньої «потужної боротьби» проти російської окупації. Друге запитання: в демократичній країні (а Україна такою себе називає) журналісти не займаються питаннями інформаційного протистояння, їхнє завдання – об’єктивне і незаангажоване висвітлення подій. І це нормально, інакше починається «це цензура» і «а де ж свобода слова?». Як будемо перетворювати їхні в інструменти PSYOP, щоби західні партнери не злякалися?

P.S. І від себе відповім з приводу моєї особистої позиції, як нардепа, щодо інформвійни. Я спочатку був проти формування Мінстець – Ґуґл в допомогу. Через 5 років я не змінив своєї думки. У нас є інструменти протистояння проти інформаційної агресії – в наших силових структурах. Дайте їм зелене світло і координацію дій.

Джерело: Дмитрий Тымчук