Народний депутат України Дмитро Тимчук

Щодо притягнення до відповідальності за окупацію Криму.

Одне з найбільш частих питань у контексті ситуації з Кримом – що робиться для залучення до відповідальності тих, хто здійснював анексію, сприяв або продовжує сприяти російським окупантам?

У зв’язку з цим кілька ремарок з приводу того, як ідуть справи на даний момент.

Нещодавно у Верховній Раді відбулося засідання міжфракційної групи «Крим». Тема – прикладна. Ми з колегами заслухали звіт прокурора АРК Гюндуза Мамедова про діяльність прокуратури в попередні роки та обговорили, які конкретно кроки необхідно зробити, щоб підвищити ефективність роботи.

Прокуратура Автономної Республики Крим (https://www.facebook.com/prok.arkrym – це невеликий колектив, 42 людини, дислокуються в Києві і Херсоні), який зовсім недавно почав функціонувати в нормальних умовах. Багато в чому саме від результатів цього колективу залежить успішний розгляд справ по Криму і Севастополю не тільки в українських, але і в міжнародних судах.

На сьогоднішній день прокуратура АРК здійснювала процесуальне керівництво – по 1 395 справах, розслідується кримінальних справ – 825, завершено 181 досудове розслідування. За кожною цією цифрою – конкретні люди (окупанти і їх дармоїди), що стали інструментом анексії Криму, і копітка робота слідчих і прокурорів. Однак суди винесли лише 9 вироків. Частково це обумовлено довгим процесом заочного засудження і низкою технічних питань (банальною відсутністю суддів для колегіального розгляду справ про держзраді, затягуванням процесу з боку захисту і т. д.).

Не секрет, що в суспільстві існує запит на арешти, «посадки» і, бажано, публічні страти. Нерідко звучать претензії, що «держава нічого не робить». Особисто мені також хотілося б швидкої і суворої кари для негідників.

Але, вимагаючи результатів, необхідно чітко розуміти: мало наштампувати кримінальних справ. Потрібно, щоб ці справи не тільки не розвалилися в українських судах, а і – що ще більш важливо – потім не були обнулені на міжнародному рівні, а Україна не виплачувала компенсації. В цьому плані є негативний досвід Грузії, коли багато, здавалося б, очевидних процесів по агресії Росії закінчилися нічим. Доводиться враховувати масу тонкощів саме з прицілом на міжнародні суди. Нам може дуже не подобатися щось, що відбувається в Криму, але далеко не усе з цього буде вважатися порушенням міжнародного гуманітарного права. І в цих умовах потрібно зробити максимум.

Тут спливає ціла низка проблем, що стосуються і загальних прогалин в українському законодавстві, і організаційних моментів, безпосередньо пов’язаних з прокуратурою АРК.

По-перше, злочини росіян і їхніх пособників в Криму з точки зору судової перспективи повинні розглядатися в контексті військових злочинів і злочинів проти людяності. Але в українському КК немає відповідних статей! Зараз прокуратура спирається на ст. 438 КК «Порушення законів і звичаїв війни», а також на статті щодо злочинів проти національної безпеки.

По-друге, необхідно дати чітке законодавче визначення колабораціонізму. (До речі, в Раді порошиться з грудня минулого року законопроект №7426, співавтором якого я є – «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду)». Чому його не виносять на голосування ВРУ – загадка) ;

По-третє, потрібні дієві (і прийнятні для суддів) механізми ідентифікації не тільки кораблів і літаків, які  незаконно прибувають в окупований Крим, а й членів екіпажів. Грубо кажучи, корабель до відповідальності притягти неможливо. До кримінальної відповідальності притягуються люди. І якщо капітан корабля або пілот авіалайнера знатиме, що він отримає персональну кримінальну справу, охочих порушувати український кордон стане менше, анексія Криму буде для Росії ще дорожче. Відкриття Керченського моста робить коло злочинців іще більш широким.

Четвертий момент, є необхідність внести зміни в ст. 12 Закону «Про забезпечення прав и свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Він ухвалювався в момент, коли прокуратура АРК ще не була відтворена на материку. Тому справи по Криму розписувалися на інші регіональні прокуратури. Ця норма діє і зараз, тому прокуратура АРК для відкриття будь-якої кримінальної справи проти окупантів/колаборантів у сфері своєї прямої компетенції повинна спочатку отримати «добро» від ГПУ, що суперечить здоровому глузду і призводить до затягування процесу.

Є ще десятки питань, які вимагають уваги, часу і ресурсів. Прокуратурою АРК проведено великий обсяг підготовчої роботи (наприклад, офіційно встановлений список захоплених окупантами активів на суму майже 1,1 трлн грн), але, щоб конвертувати її в судові рішення, правоохоронцям потрібна не тільки критика, а й допомога.

За підсумками вчорашнього засідання, серед іншого, були ухвалені такі рішення:

Звернутися до керівництва Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності з проханням активізувати процес включення до порядку денного законопроекту (він вже рік лежить без руху) щодо змін в ст. 12 закону про правовий режим тимчасово окупованих територій. Звернутися з аналогічним проханням до спікера Верховної Ради. Це технічне питання, яке не викликає жодних дискусій. Особисто я буду просити колег по фракції максимально підтримати цей законопроект. Керівник групи «Крим» Олексій Гончаренко і глава Меджлісу Рефат Чубаров проведуть роботу у фракції БПП.

Підготувати проект змін до законодавства з метою надання керівнику прокуратури АРК статусу заступника Генпрокурора (за аналогією з головним військовим прокурором і керівником САП). Об’єктивно перед прокурором АРК стоїть ціла низка завдань, яких немає у «звичайного» прокурора області. І обсяг цих завдань буде стрімко наростати. В інтересах країни, щоб вони вирішувалися швидко і результативно.

Звернутися до Генерального прокурора України з проханням розглянути можливість збільшення штатної чисельності прокуратури АРК згідно обсягом питань, на які потрібно підготувати відповіді.

Нарешті, міжфракційна група «Крим» вирішила звернутися до спікера ВРУ з проханням провести у вересні-жовтні 2018 року спеціальний сесійний «день Криму» (за аналогією з іншими тематичними днями), під час якого можна буде розглянути широкий спектр законопроектів щодо окупованого півострова. За найближчі місяці ми інвентаризуємо всі проблеми, в тому числі – що залишилися без належної реакції за підсумками проведення парламентських слухань щодо Криму.

Джерело: Дмитро Тимчук

БЕЗ КОМЕНТАРІВ