Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

До притягнення РФ до відповідальності за агресію в Чорному і Азовському морях необхідно підходити комплексно.

Захоплення Росією українських військових моряків грубо порушує, серед іншого, «Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства». Це необхідно використовувати, вимагаючи негайного звільнення наших моряків.

Але не будемо забувати і про більш ранні злочини росіян в регіоні. Так, саме захоплення корабельно-катерної групи ВМС України і взяття українських екіпажів в заручники в контексті останніх подій може бути використане Україною і для залучення РФ до відповідальності за обстріли 1 лютого 2017 року росіянами з «вишок Бойка» військово-транспортного літака Ан-26 ЗС України. Як і сам факт захоплення і утримання українських бурових установок за допомогою Чорноморського флоту, спецназу ФСБ і військових Росгвардії повинен бути розцінений як морської тероризм.

А саме. Відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН 40/61 від 9 грудня 1985 року і Асамблеї Міжнародної морської організації (ІМО) А. 584/14 від 20 листопада 1985 року, а також ухваленого ІМО документа «Заходи щодо запобігання протиправним діям проти пасажирів і екіпажів на борту суден» в Римі в 1988 році була скликана Міжнародна дипломатична конференція, на якій були ухвалені: «Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства» і «Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі». Конвенція містить 22, а Протокол – 10 статей.

Згідно з цими документами, будь-яка особа вчиняє злочин, якщо протизаконно і навмисне:

– захоплює або здійснює контроль над судном із застосуванням сили (загрози силою) або будь-якої іншої форми залякування;

– здійснює акт насильства проти особи, яка перебуває на борту судна, якщо цей акт може загрожувати безпеці плавання цього судна;

– знищує судно, або заподіює пошкодження йому (його вантажу), що може загрожувати безпеці плавання цього судна;

– встановлює або змушує встановити на судні, за допомогою будь-яких засобів, пристрій або речовину, яка може знищити це судно або завдати пошкодження йому (його вантажу), створює загрозу або може створювати загрозу безпеці плавання цього судна;

– знищує або завдає серйозні пошкодження навігаційного обладнання або перешкоджає його експлуатації, якщо будь-який такий акт може створити загрозу безпеці плавання судна;

– передає завідомо неправдиву інформацію, яка загрожує безпеці плавання судна;

– завдає тілесні ушкодження або позбавляє життя будь-яку особу в зв’язку з вчиненням чи спробою вчинення вищеназваних злочинів (ст. 3).

Будь-яка особа вчиняє злочин, якщо протизаконно і навмисно:

– захоплює або здійснює контроль над стаціонарною платформою з використанням сили або загрози застосування сили або будь-яких інших форм залякування;

– здійснює акт насильства над особою, яка перебуває на борту стаціонарної платформи, якщо цей акт може загрожувати її безпеці;

– знищує стаціонарну платформу або завдає їй пошкодження, які можуть загрожувати її безпеці;

– встановлює або змушує встановити на стаціонарній платформі, з використанням будь-яких коштів пристрій чи речовину, яка може знищити цю стаціонарну платформу або створити загрозу її безпеці;

– завдає пошкодження або позбавляє життя будь-яку особу в зв’язку з вчиненням (спробою зробити) вищеназвані злочини.

Таким чином, РФ можна (і вкрай необхідно) притягнути до відповідальності, а заодно нагадати ІМО і зарубіжним партнерам, що нинішній випадок з корабельно-катерною групою ВМСУ – лише приклад політики державного тероризму і дестабілізації РФ всього Чорноморсько-Азовського регіону.

Цілком очевидно, що необхідно максимально оперативно надати генеральному секретарю ІМО всю інформацію, наявну в розпорядженні Києва, щодо існування обставин злочинів російського агресора в регіоні.

Джерело: Дмитрий Тымчук