Дмитро Тимчук, народний депутат України, керівник Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційний опір»

Кремль вустами чергового клоуна в погонах з ФСБ РФ заявив, що захоплені у Керченській протоці 25 листопада ц.р. українські військові моряки «не можуть вважатися військовополоненими, оскільки Російська Федерація і Україна не перебувають у стані військового конфлікту або війни».

Перше і найголовніше, що стосується позиції Кремля а-ля «я не я, і кобила не моя», тобто невизнання своєї агресії проти України. У Женевських конвенціях прямо передбачений той варіант, яким з 2014 року страждає Росія та її хитре керівництво – а саме, в разі (цитата) «оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту» між країнами, Конвенції діють, «навіть в тому випадку, якщо одна з них не визнає стану війни »(II і IV Женевські конвенції, в обох – ст.2).

Тепер почнемо з початку.

Отже, 18 березня 2014 року Москва заявила «про включення Криму і Севастополя до складу РФ». Нібито на підставі «референдуму» в Криму. Однак проведений «референдум», як відомо, визнаний недійсним абсолютною більшістю країн-членів Генеральної Асамблеї ООН (визнала лише жалюгідна купка сателітів РФ і країн-ізгоїв). Оскільки РФ взяла на себе управлління Кримом внаслідок грубих порушень норм міжнародного права.

Більш того: російський військовий персонал був використаний для встановлення контролю над територією, включаючи українські військові та урядові будівлі, порти, морський простір. Це і є «збройний конфлікт», факт якого заперечує Москва.

Це підтверджує і нинішній звіт Канцелярії Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС), в якому сказано, що підтверджена кваліфікація: цей конфлікт класифікується «як міжнародний збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією, який виник не пізніше, ніж 26 лютого 2014 року. Згідно з оцінкою Канцелярії Прокурора, до ситуації в Криму застосовується право міжнародних збройних конфліктів і після 18 березня 2014 року, тому що в Криму і Севастополі фактично зберігається стан окупації».

При цьому встановлення факту «правомірності» початкової інтервенції, яка спричинила за собою окупацію, не потрібно. Міжнародний конфлікт є таким за своєю суттю, якщо одна або більше держав частково або повністю окуповують територію іншої держави незалежно від того, чи супроводжується окупація відкритим застосуванням своїх збройних сил, чи ні.

Отже, МУС констатує: з 2014 року йде збройний конфлікт між Росією і Україною, що почався з російської окупації. Відповідно, як уточнює прокуратура АР Крим, «за оцінкою, до цієї ситуації продовжує застосовуватися право міжнародних збройних конфліктів (міжнародного гуманітарного права)». Тобто і щодо статусу військовополонених.

Йдемо далі.

Одночасно з подіями в АРК, як відомо, ситуація на сході України переросла в конфлікт, що супроводжувався введенням на територію Донбасу підрозділів ЗС РФ, а так само обстрілами з території Росії українських підрозділів. 17 липня 2014 року над територією України був збитий літак МН-17. Розслідування, ініційоване угодою України, Малайзії, Нідерландів та ін. країн, встановило: літак був збитий з російського ЗРК зі складу однієї з частин ЗС РФ з території, контрольованої підконтрольними РФ антиурядовими збройними угрупованнями.

Упродовж наступних років на території Східної України продовжилися зіткнення різного ступеня напруженості між підтримуваними РФ антиурядовими силами за участю підрозділів регулярних збройних сил Росії, і збройними силами України. При цьому Україна використовувала «право відступу»: згідно ст.4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966-го року, держави-учасники мають право відступити від положень Пакту за умови попереднього офіційного оголошення про існування надзвичайного стану, пов’язаного із загрозою життю нації. У повідомленні України про відступ було формулювання про те, що «триває збройна агресія РФ проти України … військові злочини і злочини проти людяності» є надзвичайним станом, за умов якого нація перебуває під загрозою у визначенні п.1 ст.4 МПГПП.

На початку 2018 року Україна ухвалила закон «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях», яким Росія визначена агресором, і констатовано факт російської окупації частини Донбасу.

Таким чином, і згідно з міжнародним визначенням, і національним законодавством, ситуація в окупованому Криму та східній Україні рівнозначна збройному конфлікту між РФ і Україною. З усіма наслідками, що випливають.

Джерело: Дмитрий Тымчук