Галина Плачинда, журналіст

А ось і вона, Стрийська тюрма. Я познайомилася з тими, чиїх батьків тут допитували енкаведисти ще в 47-48 роках .Непоказні білі двері праворуч по коридору – то і є кімнати для допитів. Цікаво, як сьогодні у них працюється чиновникам податкової інспекції, яка нині там розсташовується..З 1939 по 1941 рік – після «звільнення» Червоною Армією Західної України, «братання» відбувалося так – щоночі у двір тюрми в’іжджав трактор і під гучне дирчання його мотору ось там, у кутку, де тепер встановлений хрест – людей розстрілювали. А поруч – де встановлений великий камінь – була яма із вапном…

Я писала про тих, кого розстріляли під Моршином – але більшість ув’язнених Стрийської тюрми більшовики перед наступом німців вивезти і розстріляти не встигли, їх просто замурували живцем у тюремних підвалах. Згодом деяких поховали родичі, але під час розкопок 1990 року було знайдено ще 255 тіл. Під час німецької окупації людей тут продовжували знищувати – на одному з фото – «розстрільні» списки, які публікували німці. Вірніше, людей не розстрілювали, а вішали на центральній площі Стрия кожного четверга. Подивіться «провини», за які німці страчували українців: «за приналежність до УПА», «за сприяння жидам», «за приналежність до організації бандерівців», «за сприяння бандитизмові». Це фото має уважно вивчити такі, як Цві Аріелі, які останнім часом чомусь старанно розпинаються про «бандеровцев – убийцев евреев»…

А взагалі у Стрийську тюрму, у ті страшні підвали, в яких фізично відчуваєш жах і біль тисяч людей – я би порадила поїхати усім, хто строчить петиції з вимого «вернуть взад» проспект Ватутіна, чи нєгадує з приводу перейменування проспекту Перемоги на Брест-Литовський. Яка саме перемога, кого і над ким – дивіться самі.

Джерело: Galya Plachynda

БЕЗ КОМЕНТАРІВ