Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука

«Казіно, казіно, казіно»…

Перебуваючи в Туреччині, Президент зробив заяву:

– Ми легалізуємо гральний бізнес в п‘ятизіркових готелях!

До грального бізнесу можна ставитись по-різному. Але, і сам гральний бізнес буває різним.

Я багато років проводив вільний час за сукном, знаю особисто тих хлопців, які в складі Національної збірної України зі спортивного покеру виграли Кубок Націй в Ірландії.

Вперше наші взяли участь в міжнародних змаганнях і одразу – ПЕРЕМОГА!

Ще десять років тому гральний бізнес в Україні можна було умовно поділити на «чорний» і «білий».

«Чорний», в переважній більшості, представляли зали і зальчики гральних автоматів, які називають «однорукими бандитами». Заслужено називають. Сучасні автомати це зовсім не ті механічні «однорукі», які й дали таку назву!

Диджіталізація крокує по планеті! Ви вже не зустрінете автомати з жетонами та брудними руками гравців. «Механіка» залишилась, мабуть, лише в деяких казино США, де дзвін жетонів розпалює азарт численних гравців. Сучасні гральні автомати – звичайнісінькі монітори компів, з єдиною системою керування, поєднані в спільну комп‘ютерну мережу. Відсоток від обороту, який залишає собі власник, в багатьох країнах чітко регламентується лише кількома відсотками Законом, і, не дай тобі Боже, збільшити свою маржу! Наші апетити визначаються десятками відсотків і це нікого не цікавить.

«Білий» – комфортні цивілізовані казино в готелях, нічних клубах…

Що миттєво впадало в очі? Не рівень комфорту і не рівень ставок, ні. В «чорному» сегменті переважали гравці, які мали бажання ЗАРОБИТИ, а в «білому» – ВІДПОЧИТИ!

Тотальну заборону ввела Юлія Тимошенко після низки гучних скандалів з «чорними» автоматами. Рішення недалекоглядне, волюнтаристське та популістичне.

Цікаво, що в РФ заборону грального бізнесу ввели раніше за Україну.

Чудово пам‘ятаю ті часи: кілька найбільших покерних турнірів з Росії перекочували до нас. Змагання з покеру проводились в найбільших залах готелів, збираючи тисячі гравців з різних країн.

Неодноразово грав разом з відомим політиками, співаками, спортсменами, бізнесменами…

Велика мережа «Кінг» постійно розігрувала серед відвідувачів суперпризи: машини, квартири, котеджі…

Я і сам одного разу виграв авто! Важкувато було пояснити дружині, що це за новісінька автівка стоїть під будинком з величезним червоним бантом і номером «КІНГ».

Сам захід проводили артисти… «95-го кварталу»!

Був ще один кумедний випадок. На початку 90-х часто бував у відрядженні в місті Старокостянтинів на Хмельниччині. І от, місцеві бізнесмени вирішили там відкрити казіно. В готелі на першому поверсі поставили два стола: рулетка та покер.

Приїхали ми вдень, поїхали по справах і вирішили після роботи відвідати місцевий «Лас-Вегас».

Десь о 21:00 прийшли і побачили закриті столи. Здивувались, адже кілька годин тому заклад ще працював. Співробітники нам пояснили:

– Казино закрилось. Директор поїхав в Хмельницький за грошима, бо місцевий підприємець «Зелений» обанкрутив заклад, вигравши … 3.000$.

Тож, казино теж може збанкрутіти!

Окрема тема – оподаткування. З моєї точки зору, найбільш прозора і ефективна – фіксований податок з кожного грального стола. Була ідіотська спроба ввести податок на виграш, який мали сплачувати самі гравці. Повний ідіотизм, який нівелює саму теорію ігор, яка побудована на теорії вірогідності (в чесних закладах)! Наприклад, рулетка. Всі цифри поділені на чорний та червоний колір. Пропорція 50/50. Відповідно, виграш складає 1:2. Казино заробляє на існуванні «0»! Але, свого часу, «податкові генії» вирішили, що гравець має сплачувати податок у розмірі 20% від виграшу. Таким чином, вірогідність миттєво змінилась на 1:1.8. Це миттєво призвело до міграції гравців з «білого» сегменту до «чорного», який відверто плював на податкові ноу-хау.

Після «заборони Тимошенко», почались рейди по закриттю і покерних клубів.

Варто зауважити, що покер – окрема сфера грального бізнесу, яка не має нічого спільного з рулеткою чи автоматами. Це – окреме життя, окрема філософія, окрема сфера! Ви колись чули про «чемпіонати світу з рулетки»? А чемпіонат світу з покеру проводиться багато років! Триває дискусія про внесення покеру до складу олімпійських видів спорту!

В різних країнах існують різні відносини держави з гральним бізнесом.

В Єгипті є мережі казино, але грати в них можуть виключно іноземці.

В багатьох європейських країнах казино винесені на околиці міст, обмежуючи доступ підліткам.

Пам‘ятаю власний кумедний досвід відпочинку в Туреччині.

В липні я з родиною там відпочивав. Відлітаючи до Києва, я побачив в Анталії яскраво-червону вивіску «CASINO».

В серпні того ж року я прибув на відпочинок з фірмою, в якій тоді працював. Наступного дня, після прибуття в готель, я взяв в оренду авто і попрямував на рецепцію:

– Дайте мені, будь-ласка, адресу казино в Анталії – я хочу ввечері поїхати туди.

– Сер, вибачте, але у нас в Туреччині немає казино.

– Вибачте, але три тижні тому я сам бачив в Анталії велику червону вивіску «Казино»!..

Зібралась ціла група працівників готелю, почали кудись дзвонити, намагаючись знайти те саме казино…

Один поважний дядька запропонував мене відправити в Ізраїль і звідти, пароплавом, в нейтральні води – там і відбувається гра.

Через годину колотнечі молода дівчина показала мені фото яскраво-червоної вивіски «Казино»:

– Сер, ви бачили саме цю вивіску?

– Так! Нарешті! Де це казино?!

– Сер, вибачте! Це – кінотеатр, в якому в той час демонструвався кінофільм «Казіно»!

Тож, я переконаний: гральний бізнес має повне право на існування, як сфера відпочинку. Цивільно, респектабельно, з фейс-контролем, з прозорою системою оподаткування.

Але, видавати легалізацію грального бізнесу, як «прорив» для інвесторів – перебільшення.

Окрім того, мені зовсім не зрозуміло, який сенс робити такі заяви в Туреччині? В Україні вистачить своїх бажаючих інвестувати в цю сферу – черга стане!

Тож, спроба видати логічну і позитивну ініціативу по легалізації грального бізнесу як «прорив світового рівня» – кумедна і незграбна спроба.

P.S. Я ще й досі отримую СМС з запрошеннями відвідати той чи інший заклад. Розуміючи, що заклади ці – підпільні, я, як публічна особа і законослухняний громадянин, ігнорую ці запрошення. Але, кожного разу задаю собі питання: який йолоп вигадав цю заборону?!

Джерело: Георгій Тука