Герман Антонов, політичний аналітик

Традиційно я ставився до представників чинного політикуму по-різному. Когось я поважав, до когось був байдужим, цілий прошарок у моєму розумінні взагалі не політики – тіки агенти ворога та його ганчірки. Зараз, за тиждень до виборів, згідно з результатами останніх двох місяців, можу казати про зміни в моїх вподобаннях. Конкретні, з іменами.

Я довгі роки поважав Яценюка. Вважав його якості реальною історичною перспективою для усіх нас. Але під час перегонів він ганебно злився. І тим викреслив себе з категорії «українських». Бо не може щирий український політик зосереджуватись на власних образах у час, коли вирішується доля країни. Тому – Яценюк зник з мого профільного небокраю.

Я був байдужим до Гройсмана, а Вакарчука взагалі не сприймав як політика (та і співак він ху*вий, відверто кажучи, хоча це вже смаковщина, вибачте). Але те, як вони побудували свою передвиборчу агітацію – це за межами. Обидва – брехливі, підлі свині. Мерзота.

І ще, найбільш прикре. Я поважав Притулу, як єдиного гідного українського актора-шоумена. Але він вибрав моральне самоспалення. Якого біса – невідомо. Але результат є: на смітник. Прощавай, хлопче.
Ось, власне і усе.

Джерело: Герман Антонов