Герман Антонов, політичний аналітик

Щодо чергового загострення у Ізраїлі…
Знов «прогресивна світова громадськість» завела свою улюблену платівку стосовно «непропорційного застосування» відносно «багатостраждального народу Фалястини». Зазвичай ця громадскість поділяється на дві частини: ті, які годуються навколо цього жаху, та ті, які виступають з боку гуманітарних засад. Тобто, полєзниє ідіоти. З першими все зрозуміло. А ось щодо других є деякі міркування.

Мені здається, що вони позбавлені такої якості, як фантазія. Вони не можуть уявити самих себе на місці дітей з варшавського гетто, у яких поліцаї відбирають трішечки брукви, що вони її намагалися пронести за периметр. Вони не можуть уявити себе на місці євреїв міста Кельце у Польщі у 1946 році, які сховались у будинку по вулиці Планти, 7, безпосередньо перед тим, як поляки їх вбили майже усіх сокирами, ціпками та іншими знаряддями для зовсім інших речей. Вони не можуть уявити себе на місці екіпажу примітивного броньовика, що досі стоїть на шляху між Тель-Авівом та Єрусалимом, та який намагався прийти на допомогу бійцям Хаґани, що були оточені у Старому Місті.

Якщо би вони могли це зробити, можливо, вони би так не висловлювались. Заможне та тихе європейське життя чомусь не сприяє емпатії. Або викривляє її реальний зміст та адреси об‘єктів.

Шкода. Дуже шкода…

Джерело: Герман Антонов