Базових сценаріїв розвитку України за президента Зеленського усього лише два. Перший: Зеленський – маріонетка Коломойського. Другий: Зеленський – маріонетка не Коломойського, а когось іншого. Занадто, як кажуть, політкоректним пропонуємо розуміти слово «маріонетка» як «провідник інтересів певної особи чи групи осіб».

Чи є третій сценарій президентства Зе? Ні немає, бо із тезою «Зеленський буде незалежним політиком» треба звертатися у розділ «Фентезі». Ніколи, за жодних умов, Володимир Олександрович не буде президентом-не-маріонеткою. Можливо, за кілька років, якщо зірка «95-го кварталу» залишиться в політиці й присвятить себе такій нудній справі, як партійне будівництво, він і стане самостійною політичною одиницею. Хтозна. А на найближчі п’ять років він точно не стане незалежним політиком, а буде лише інструментом, завдяки якому захищатимуть свої інтереси олігархічні групи або іноземні держави, які будуть його ляльководами.

У Зеленського не вийде бути самостійним політиком, навіть якщо він дуже сильно цього захоче. Бо переможець виборів – погано освічений, не має політичного досвіду і в нього відсутня системне розуміння українських реалій. Він постійно потраплятиме під вплив якоїсь із груп зі свого оточення.

Занадто, як кажуть, політкоректним пропонуємо розуміти слово «маріонетка» як «провідник інтересів певної особи чи групи осіб»

І не варто робити далекосяжних висновків про політику Зеленського на основі його висловлювань перед виборами чи на інавгурації. По-перше, всі його заяви такі туманні, що варто вже засновувати «міністерство тлумачень одкровень великого Зе». А по-друге, все, що він зараз говорить, може бути операцією прикриття для замилювання очей чи то Заходу, чи то Росії.  Важливо, що шановний Володимир Олександрович заспіває після виборів до парламенту – або дочасних у серпні, або чергових у листопаді.

А ще є один варіант розвитку подій для самого переможця – швидко, максимум за рік, піти з президентської посади. Але подібний варіант не є окремим сценарієм – бо можливе рішення про відхід від влади ухвалюватиме не Володя, а його ляльководи.

Отже, два сценарії:

Перший сценарій розвитку України: Зеленський – маріонетка Коломойського

На 90 відсотків це, мабуть, так і є. Коломойський прилетів в Україну, Коломойський планує 5 років жити тут, Коломойський розповідає, як саме ми заплатимо йому 2 мільярди баксів його збитків за націоналізований  «Приватбанк», із якого він вивів (украв у нас) ще до націоналізації десь 5 мільярдів доларів. Найімовірніше, буде так, як розповідає Корчинський: і в НБУ, і в СБУ, і в ГПУ сидітиме своя іпостась Ігоря Валерійовича.

… все, що він зараз говорить, може бути операцією прикриття для замилювання очей чи то Заходу, чи то Росії.  Важливо, що шановний Володимир Олександрович заспіває після виборів до парламенту

Якщо не довіряєте авторитету тих, хто каже, що за Зеленського правитиме країною Коломойський – може, повірите церковному авторитету? Почесний патріарх Філарет уже повідав нам про реакцію на ситуацію в українській православній церкві мільярдера-юдея Коломойського.

І ця реакція, на думку святого отця, була дуже правильною… Цікаво, з яких це пір для ієрархів  православної церкви стала важливою думка про справи церковні  людей із, м’яко кажучи, підмоченою репутацією? Філарет знає про Ігоря Валерійовича щось таке, чого ми не знаємо?

Ну і головним доказом того, що Зеленським управляє Коломойський, без сумніву, є розпуск парламенту. Крок ризикований і авантюрний, із наслідками, які не можна прорахувати. Як то кажуть у певних куртуазних колах, Бєня «пішов по беспрєдєлу».

Так він і далі йтиме. Приготуйтеся до високої турбулентності! Курс на переділ ринків на користь Коломойського може й без того ледь живу економіку загнати в піке. Але «молоду команду» це мало хвилюватиме.

Головною інтригою президентства Коломойського Зеленського буде наступна: Коломойський керуватиме Володею одноосібно чи разом з Путіним? Цікаво також, чи затвердили вже між собою Путін і Коломойський план «перезавантаження» російсько-українських відносин.

Справа в тому, що «новому обличчю» у президентському кріслі скоро ні в Європі, ні у США ніхто руки не подасть. Раз-два з ним поспілкуються Меркель і Макрон – і швидко допетрають, що перед ними людина, не здатна до переговорного процесу, що перед ними – недієздатний політик. Без сумніву, на Заході вже оцінили його кульбіт із розпуском Ради і одночасним закликом провести вибори за відкритими списками. Американці Зеленського вже оцінили – і чекають, коли той посадить Коломойського. Але швидше Володя сам себе посадить, ніж Коломойського, панове американці!

Кажуть, що є якась інтрига, нібито Зе стоїть перед вибором – адже йому треба відновити відносини зі США заради підтримки у протистоянні з Росією. Але нічого йому не треба. Заява Джуліані про необхідність посадити Коломойського, саме те, що зараз і потрібно Ігорю Валерійовичу та Владіміру Владіміровічу. Бо чого вони хочуть від Володі? – Гучного скандалу! Щоб після заяви Джуліані він ув’язався в публічний конфлікт із оточенням Трампа, а краще – із самим Трампом. Після такого Зе перейде до групи паріїв серед світових лідерів. І це дуже тепла компанія: Путін, Кім Чен Ин, Мадуро. Українському президентові буде весело з ними, як влучно зауважив Парубій…

А які висновки з усіх цих українських чудес зроблять наші європейські друзі? Вони вирішать, що всі їхні домовленості із попереднім керівництвом України можна обнулити, спокійно знімати з Москви санкції і не заморочуватися українською проблемою.

Головною інтригою президентства Коломойського Зеленського буде наступна: Коломойський керуватиме Володею одноосібно чи разом з Путіним?

Якщо Коломойський диригує діями Зеленського за планом, виробленим спільно з Путіним, вимальовується красива перспектива:

1) Зірка «95-го кварталу» оголошує про розпуск Верховної Ради і закликає парламент ухвалити якісь там закони. Депутати – не дуже-то й проти розпуску. Неприємно, звичайно, що наші депутати елементарно злякалися нового «царя», тупо обісралися і погодилися на антиконституційний переворот – незаконний розпуск парламенту. Обісралася навіть Тимошенко, яку називають «єдиним політиком в Україні з яйцями» — почала без мила лізти Зеленському в задницю. Невже Юля справді вірить, що Зе призначить її прем’єркою?! Ха-ха!

2) На парламентських виборах легко переможе «Слуга народу». Перемогу йому забезпечить подальша віртуальна кампанія. Ми і перед виборами до парламенту не зможемо дізнатися від Зеленського нічого конкретного про його бачення стратегії розвитку держави. Сміливо можна передбачити, що і після інавгурації він не проведе жодної прес-конференції. І всі вболівальники великого Зе далі малюватимуть ідеальний образ свого картонного кумира. Тому на дочасних виборах «Слуга народу» може замахнутися на більшість. У всякому разі, більшість допоможе сформувати будь-яка фракція.

3) Далі – найцікавіше. У вересні треба буде віддавати борги, а віддавати їх буде нічим. Бо МВФ відмовиться від надання траншів. А ще державі доведеться платити борг Коломойському. Тож станеться дефолт. Активи в країні знеціняться вкрай. Уже у вересні (а може, і раніше) почнуться перші великі рейдерські захоплення підприємств, до яких виявиться ласою група «Приват». Долар стрибне догори. Зарплати і пенсії платити буде нічим. У жовтні ситуація загостриться до вибухонебезпечної. На зовнішній арені наш Вовочка на той момент буде вже повноцінним ізгоєм.

4) Говорити буде ні з ким, допомоги просити буде ні у кого. Майже ні в кого. Окрім Росії, звичайно, яка великодушно буде готова підставити плече «братній» країні. Під дружбу з Москвою у вересні-жовтні перебудують коаліцію і Кабмін. Ключові посади отримають кадри із «За життя» та колишні «регіонали». Потім Володимир Олександрович – звісно ж, задля порятунку країни (щоб українці не плакали!) – поїде до Москви, бо ж він готовий на все заради миру! Там українська делегація підпише, звичайно ж, нову угоду про транзит газу до ЄС, а заодно – і мирову угоду про скасування російського боргу за газ у розмірі 2.6 млрд дол., який визначив Стокгольмський арбітраж. І ще багато «корисних» для України документів там підпишуть, але головне – Україна отримає кредит від Росії, щоб врятуватися від фінансового колапсу. Нічого не нагадує? Наприклад, Януковича у грудні 13-го року… Після цього суперечки про пуск «Nord Stream-2» втратять актуальність, адже українська труба по суті перейде під контроль Росії.

5) Далі на сцену вийде вже не кумедний клоун Володя Зеленський, а його трагічна версія – він буде плакати і заламувати руки, скаржитиметься, що хотів робити реформи, хотів зламати корупційні структури, але йому це не вдалося, бо проклятий Порошенко кинув країну в економічну безодню. Він зробив все-все, що міг, для нормалізації відносин з Росією. І після всього цього він не відчуває морального права залишатися президентом – і залишає посаду. А країну віддає у надійні руки перевірених політиків із коаліції, де в більшості – його партія. Не варто зайвий раз казати, що на той момент спікером ВРУ вже буде Медведчук, Бойко, Новинський чи ще хтось такий же гарний. Хтось із цих же добродіїв очолюватиме Кабмін. Після зречення Зеленського ми залишимося під повним контролем Росії, втратимо навіть той мінімум суверенітету, який був. І з президентом Медведчуком чи кимось дуже на нього схожим. Далі – нецікаво.

Цей план «розводу як котят» – дуже красивий. І здається, мало що може завадити його реалізації. (Мабуть, російська агентура – всі ці червоненки, шуфричі і пальчевські – так радісно біснуються зараз на «112-му», бо знають щось або здогадуються про домовленості між Коломойським і Путіним чи Коломойським і Медведчуком). Але є у цього плану серйозні недоліки.

Головний його ґандж полягає в тому, що це аж надто крута афера. А  життя, як відомо, набагато хитріше й складніше за всяку теорію. Перші сумніви щодо виконання плану стосуються постатей Коломойського і Авакова. Занадто сильно вони насолили Путіну, занадто сильну оскому відчувають росіяни, коли згадують Коломойського із його «шизофреніком Путіним» та Авакова з його «Миротворцем» та «Нацкорпусом». Путін мстивий. Навряд чи Коломойський і Аваков вірять, що той їм усе пробачить після того, як вони кинуть Україну йому до ніг.

Без сумніву, у них є свій «план Б». У кожного – свій. Важко сказати, чи утаємничений Зеленський у ці плани. Важко сказати, чи здогадується він про ту трагічну роль, яку йому, можливо, готують після виборів Коломойський із Путіним. Мабуть, все ж він у курсі, зважаючи на повну розмитість та суперечливість його меседжів. Усі вони, навіть найбільш позірно антиросійські, мають друге дно.

Втім можна припустити, що домовленостей між Коломойським і Путіним чи Медведчуком або взагалі не було, або були, але Коломойський на якомусь етапі хоче «кинути» росіян, щоб вони його потім не «роздягли». Чого ж тоді прагне Коломойський? Оце дуже складно. Швидше за все, гарячково шукає шлях порятунку власного бізнесу, а може, і власного життя.

Щодо Авакова, то тут інша історія. Взагалі навколо Зеленського зараз є кілька груп впливу. Є там і колишні «регіонали» на чолі з Портновим, є там аваковські, подейкують, що є і люди, наближені до структур Сороса. Кожна група впливу вважає, що саме вона переможе в боротьбі за доступ до тіла Зе. Хоча тіло, здавалось би, вже на три життя наперед запродане Ігорю Валерійовичу. Але хтозна. «Величезна народна підтримка Зеленського дозволяє йому розрахуватися із тими, кому він має завдячувати усім, що має. Головне – Володю правильно направити» – приблизно так гадають у Авакова.

Якщо переможе група Авакова – побачимо гучні «посадки» та глобальний перерозподіл власності. Якщо переможе Коломойський – буде приблизно те саме, але Коломойський, на відміну від Авакова, боюся, не зацікавлений в збереженні України в нинішніх кордонах. Йому комфортніше буде жити в анклаві на кшталт якоїсь «республіки», але по-справжньому незалежному анклаві, щоб і американці не лізли зі своїми розслідуваннями, і щоб росіянам під владу не підпадати. Тому, боюся, «план Коломойського» значно пізніше розходиться із «російським планом» щодо України, ніж «план Авакова». Коломойський зацікавлений у дробленні країни, в отриманні вотчини для себе. Що він там захоче, окрім Дніпропетровщини? Миколаївщину, Херсонщину, Полтавщину, може, Одещину? У шматуванні України чи знайде він спільний знаменник із росіянами, які плани про розчленування нашої країни озвучували вже давно? Навряд. Ті звикли діяти грубо, тупо і жорстоко, і швидше за все, в якийсь момент вони вимагатимуть від Коломойського максимального приниження і жертв. Він про це знає. Але і в американській в’язниці не хоче опинитися, тому пред ним – складна дилема. Сам Соломон би замислився…

Коломойський і Аваков на сьогодні – головні бенефіціари проекту «Зеленський». Перший – ляльковод Зе. Другий – молодший союзник першого, але сам мріє стати головним ляльководом. Союзники вони ситуативні. Якщо Коломойський говорить про примирення з Росією, то команда Авакова залишається не менш антиросійською, ніж порохоботи.

Кожна група впливу вважає, що саме вона переможе в боротьбі за доступ до тіла Зе. Хоча тіло, здавалось би, вже на три життя наперед запродане Ігорю Валерійовичу

Зверніть увагу, як радіють Зеленському в Українському інституті майбутнього. Це структура радника Авакова – Антона Геращенка. Там люблять Зеленського, як рідного сина, у всіх дурницях, які він верзе, там прозрівають геніальний сенс. Вони, цілком імовірно, хочуть використати Зе, його амбітність, його всенародну підтримку для «боротьби з корупцією», а насправді – для нового перерозподілу майна в країні. Їхня програма-максимум: використати Зеленського проти Коломойського. А якщо ще в ЄС та США повірять, що «посадки» від Авакова це справжня боротьба з корупцією, то, може, Зе дасть їм ключики для нових кредитів і подальшого протистояння з Росією.

Хто виграє боротьбу за Зеленського? Аваков, Коломойський, Портнов чи, може, Путін? Може, саме ВВП вдасться переконати Зе під час зустрічі, що дружба з Росією – безальтернативна? А може, для перевербовки достатньо буде тільки Медведчука? Не треба буде й до Путіна їздити. Відповіді на ці запитання дізнаємося дуже скоро, після парламентських виборів. Тому що всі гучні заяви і призначення можуть бути лише димовою завісою для прикриття істинних планів ляльководів Зеленського.

Другий сценарій розвитку України: Зеленський – американський проект

Одразу варто обмовитися – це сценарій вкрай малоймовірний. Від сили 5 відсотків вірогідності того, що Володимира Зеленського з самого початку вели із США. Полковник Олег Жданов озвучив цю версію зо два місяці тому.

Дуже хотілося б у цю версію повірити, але вона надто фантастична. У ЄС сплять і бачать наше примирення з Росією. Для США Україна – наскільки другорядне поле битви, що повірити, ніби у Вашинґтоні є якісь хитромудрі плани щодо України, важко. Трамп зараз куди більше захоплений торговою війною з Китаєм і створенням нових транснаціональних ринків.

Крім того, проект «Зеленський – американський партизан» нереалістичний із чисто організаційних причин. Ну, по-перше, невже Коломойський і росіяни такі сліпі і наївні, що не помітили контактів Зеленського з агентами американського впливу? Та навіть якщо і так, як ці агенти нейтралізують в умовах українського правосуддя і правоохоронної системи Коломойського, Авакова, Портнова? На кого вони спиратимуться, коли треба буде організовувати гучні затримання і доводити справи до судів?

Вірити у сценарій «Україна переходить під зовнішнє управління США» – вкрай наївно. Хоча хто забороняв людям вірити в чудо? Вірять же прихильники Зе в свого месію, хоча він із першого дня почав у них плювати богданами та іншою блювотиною! Так що як тут не згадати заяложену фразу про «загадкову й непередбачувану українську політику»…

Ян Борецький для видання InfA

Читайте: Ян Борецький: Чи вбережемо державу з новим преЗЕдентом?