Країна перебуває в абсолютній невизначеності. Країна застрягла, заклякла в невизначеності. Кволо перегавкуються порохоботи із зеленоботами. Рації більше нібито в адептів шоколадного короля, але то тому, що аргументи голосувальників за Вову взагалі позбавлені здорового глузду. Останній хіт, який довелося чути від представників нової більшості: «Голосую за Зеленського, бо набридли ці «договорняки» з Росією, з олігархами – треба щось змінювати». Це типу: «Життя нудне, грошей немає і не буде, треба щось змінювати! Чи не стрибнути зі скелі у прірву?».

У державі сталася реальна катастрофа. Але це відбулося не у другому турі виборів, коли анонімна більшість проголосувала за Зе. Ні. Вихід у другий тур цих двох уже був катастрофою. Цим рішенням українські виборці задокументували той факт, що вони не хочуть думати.

Усім, хто скиглить про дебілізм прихильників Порошенка чи Зеленського, раджу поглянути на себе в дзеркало. Там ви побачите обпльованих Порошенка і Зеленського. Люди голосують за схожих на себе або за тих, на кого прагнуть бути схожими.

«Подивіться, – кричали порохоботи, – вони голосують за кота в мішку, немає такого політика  «Володимир Зеленський», є комік-кривляка, про якого ніхто нічого не знає!».

«Овва!, – огризаються «зелені», – президент Порошенко це мародер, корупціонер і розкольник України. Як нам жити в країні, де чверть виборців підтримує корупцію на крові, олігархічне здирництво і мародерство в умовах війни!».

Усім, хто скиглить і репетує про дебілізм прихильників Порошенка чи Зеленського, раджу поглянути на себе в дзеркало. Там ви побачите обпльованих вами тих-таки Порошенка і Зеленського. Є теорія, згідно з якою, люди голосують за схожих на себе або за тих, на кого вони прагнуть бути схожими. Якщо під таким кутом поглянути на результати наших виборів – побачимо, що їхні результати віддзеркалюють обличчя типового, середньостатистичного українця. Виходячи з вибору переважної більшості громадян, портрет колективного українця виглядає так: у профіль – мародер і здирник, у фас – кривляка і невіглас. Брехун – з обох ракурсів. І з цим нам треба якось жити…

Лякають наші інтелектуали і журналісти. Я не про босоту, яка, мімікруючи під «порядних громадян», провадить російську пропаганду на каналах Медведчука.

Я про тих, кого до останнього часу можна було вважати за відносно незалежних і незаангажованих експертів. Боже, що зараз несуть Небоженко, Дацюк, Романенко, Кочетков, Касьянов! Окрім ненависті і прокльонів Порошенку – нічого! Таке враження, що вони не розуміють: прихід Зеленського зовсім не змінить країну, а лише посилить політичну турбулентність. Від цих «володарів думок» не почуєш спроби тверезо проаналізувати – а як рятувати країну? Таке враження, що вони вже точно знають, куди дременуть звідси, коли разом із Зе до нас прийдуть безлад та інше Ге. Чому радіє наш «вічний революціонер» Олесь Доній? Сподівається, що в уряд візьмуть? Йому досі не сказали, що покоління команди Зе взагалі не в курсі, хто такий Доній?

Ключова подія, яка станеться за Зеленського, – остаточне згортання соціальної і національної держави.

Політологи, як мантру, повторюють: «Ось зачекайте, він ще не президент. Зачекайте його перших кроків – ось за місяць-два все стане зрозуміло». Між тим, у принципі багато чого вже зрозуміло й так. А за два-три місяці стане ясно, за яким сценарієм розвиватиметься Україна за президента Зеленського. Таких сценаріїв лише кілька, але про них – у наступному матеріалі на Infa.

Зрештою, про те, що точно зміниться в житті країни – незалежно від того, ким виявиться Зеленський – можна спокійно робити прогноз уже зараз, причому з високою долею ймовірності. Ці зміни можна спрогнозувати дуже легко, зважаючи на якість «Зе-команди».

  1. Що за Порошенка, що за Зеленського майбутнє країни вимальовується дуже схожим. За великим рахунком, переможці першого туру мало відрізняються. Порошенко – мародер, крав на війні, вів таємні «терки» з Москвою через Медведчука. За Зеленського цей же процес розгортатиметься, тільки швидше, просто тому що замість Порошенка прийдуть люди менш фахові, менш розумні, яких розкрутити на здачу України легше, ніж Порошенка. Зеленський-президент – це приблизно те саме, що прихід до державного «корита» «хлопчиків» – фігурантів розкрадань в «Укроборонпромі»: Рогози, Жукова, Свинарчука-молодшого. З такими керманичами Україна дуже швидко потрапить не тещо назад в орбіту Росії, а в цілковиту залежність від неї, а політична турбулентність буде така, що вам і не снилося. Врахуйте, що скоро всі забудуть про 90% так званої команди Зеленського, бо ці персонажі дуже швидко дематеріалізуються й не фігуруватимуть ні в Адміністрації Президента, ні в уряді. Нас іще чекають такі кадрові одкровення від Володимира Олександровича, що дехто випаде з крісел.
  2. Ключова подія, яка станеться за Зеленського, – остаточне згортання соціальної держави. Уже згадувані кадри (хлопчики, які прийдуть із Зеленським) погано обізнані з таким нудним фактом, що людям треба платити пенсії. Вони взагалі слабко уявляють, як живуть прості люди. І Зеленський теж мало на цьому знається. Тож про Реву із його одкровеннями про українців, які «забагато жеруть», іще згадуватимуть із ностальгією на кшталт «пробач, Данілич!». Можливо, Зе-геніям не буде втямки також, що країні потрібна медицина. Хтозна…

Є одне питання, на яке точно не мають і не хочуть мати відповіді у молодій команді. Вони геть не розуміють, навіщо країні потрібні мова й культура. То для них є абсолютною абракадаброю. Вони ще таких «відкриттів через кватирку» нароблять, що Віктор Федорович із «Анною Ахметовою» здаватиметься милим пустунчиком.

Вони геть не розуміють, навіщо країні потрібні мова й культура. То для них є абсолютною абракадаброю. Вони ще таких «відкриттів через кватирку» нароблять, що Віктор Федорович із «Анною Ахметовою» здаватиметься милим пустунчиком.
  1. Розмивання влади і подальша її сакралізація чекає на Україну. За президента Зеленського влада зникне як суб’єкт, від якого вимагають виконання волі народу та і взагалі розв’язання якихось проблем. Зеленський сам не зможе здійснювати управління державною системою і розставить кадри, які теж на це нездатні. Він літатиме кудись постійно, спілкуватиметься зі світом через Фейсбук, Твіттер, Ютуб. Чітких меседжів ви від нього ніколи не почуєте й скоро до цього звикнете. А незабаром усі зрозуміють, що до нового президента взагалі нема сенсу звертатися і в чомусь на нього покладатися. Рулитимуть його фаворити, каліфи на час, які робитимуть гучні заяви, регулярно оголошуватимуть нові хрестові походи проти корупції, за детінізацію економіки, за демонополізацію (потрібне – додати). А потім ці фаворити кудись зникатимуть медіагоризонту ще хутчіше, ніж з’явилися. Внаслідок того, що влада стане розмитою і невловимою, вона стане анонімною і цілковито сакральною. Тому що до неї не буде сенсу звертатися і логіка її дій врешті-решт зовсім перестане бути пов’язана із процесами в країні.
  2. Результати виборів, до речі, дають можливість зробити ще один висновок: телевізор рулить і далі! Перемога Зеленського – це перемога телевізора над Фейсбуком і всім громадсько-волонтерсько-добровольчим сектором. Останнім часом українці майже поголовно на публіку розповідають, що не дивляться телевізор. Нині стало модно, імітуючи таку собі інтелігентську перенасиченість культурно-мистецькою продукцією, розповідати, що «телевізор я не дивлюся вже років 5-10». Як виявилося, правильно казав доктор Хауз – усі брешуть! А ще мав рацію Ігор Валерійович, коли зауважував, що Порошенко не став президентом вдруге, бо в нього немає «1+1».
  3. Хтось у розпачі після першого туру сказав: та ми ж зовсім не знаємо країни, в якій живемо! Так, голосування за Зе фіксує, що в країні за останні роки сталися серйозні зміни. Тільки не ті, про які трублять у телевізорі і Фейсбуці. Нас запевняють,  мовляв, повернення до імперії вже не можливе, що ми минули точку неповернення. «Українці – європейський народ, який через помилки, через кров і працю прокладає свій шлях до Європи, захищає європейські цінності!» – цим нас годували останні п’ять років ЗМІ. Але ж ні! Голосування за Зе показало, що повернення до Росії можливе, і не тільки…

Результати виборів дають підстави для гіпотези, що в народі сталися якісь непомітні й ніким не констатовані зміни. Люди готові жити в тому, що дехто називає «новою постмодерною нормальністю» – це коли в житті на місце найочевиднішого, зрозумілого і фундаментального приходять  якісь химери, а люди беруть ці химери на віру, та ще й чекають від них якихось дій. Реформ чекати від химер?! Це не смішно? Такою химерою є Зеленський.

Чи поглинатиме наше життя ця «нова нормальність» далі? Побачимо на осінніх виборах. Якщо народ проголосує за «Слугу народу» (попри всі «художества», які той встигне наворотити до жовтня), то так – онтологічний зсув у «нову нормальність» в мізках українців відбувся. Значить, ми живемо зовсім в іншій країні. А якщо ще й за  медведчуківсько-путінське «За життя» проголосують – тоді взагалі можна робити далекосяжні висновки про наше майбутнє. Виявиться, що російська пропаганда таки люба українцям, що тупа, дискредитована російська пропаганда з усіма її піховшеками, германами, жарких, пальчевськими, шуфричами – все ж таки працює! Бо раніше українці до персон на кшталт Медведчука та подібних брудних запроданців мали сильну ідіосинкразію, якийсь внутрішній спротив. А зараз з’явилися сумніви.

У листопаді цього року може статися так, що українці, які вірять у національно-демократичний розвиток держави, опиняться у меншості. Може статися так, що українці, які вірять у розвиток оригінальної національної культури та мистецтва з історичною спадкоємністю, відчують чужими себе у своїй же державі. Та це лише похмурі припущення. Хочеться вірити, що здоровий глузд наших співгромадян вибереться із лабіринтів шизофренічної каламуті постмодерної свідомості.

  1. Зеленський, як і Порошенко, є ставлеником олігархату. Навколо нього склався новий олігархічний консенсус. Судячи з усього, за допомогою Зеленського олігархат планує пришвидшити демонтаж і згортання проекту «національна держава Україна». Насправді процес утилізації національно-демократичного і європейського майбутнього України тривав усі ці роки. Порошенко вдало імітував реформи й курс на ЄС, але все більше стверджував в країні систему відносин, як у Московії. Йому рано чи пізно довелося б зістрибнути із шпагату між Росією та Заходом. Чомусь олігархат вирішив пришвидшити цей процес, з якою метою? Хочуть бути вмонтованими в російський державний простір? Але на яких умовах? Невже не бояться помсти Путіна? А можливо, відчувають швидке падіння Росії й бажають створити собі анклав, вільний від впливів РФ і Заходу?

Тут логіка є. А як іще нашій олігархічно-номенклатурній псевдоеліті зберегти свою владу і статки? На Захід крокувати – небезпечно. Які реформи, якщо у США ведуть розслідування злочинів Фірташа та Коломойського! Чого доброго, скоро з’являться кримінальні справи щодо Порошенка або Луценка, можливо, ще проти когось. А може, олігархат поспішає «злити» українську державність, бо передбачає не падіння Росії, а протилежний варіант? Можливо, готуються до поглинання Росією України, і подальшої дестабілізації Кремлем ситуації в ЄС. Є ймовірність, що наші олігархи розглядають варіант спільного з Кремлем пограбування ЄС після того, коли там пройдуть вибори за сценарієм Путіна і до влади в ЄС прийдуть зовсім «прибиті» лідери типу Сари Вагенкнехт. А чому ж ні?

Скажіть, як нашим бідним олігархам зберегти свій вплив і статки, не потрапити у московське рабство й звільнитися від усіх зобов’язань перед ЄС? Здогадайтеся з трьох разів. Вихід простий – «ЛДНРизація» всієї країни.

Про сценарії за якими може розвиватися ситуація в країні після приходу Зе до влади, про те, чи означає його президентство подальший розпад країни на феодально-кримінальні анклави, – читайте в наступній статті.

Ян Борецький для видання InfA

Читайте: Новий олігархічний консенсус – підтримка «слуги народу»