Попередні матеріали:         Ян Борецький: Чому я не голосуватиму за Порошенка
Ян Борецький: Чому я не голосуватиму за Тимошенко

Казус Зеленського дуже небезпечний для країни. Ми пробиваємо чергове дно. Якщо він стане президентом – це може обернутися національною катастрофою. Високий президентський рейтинг Зеленського – це прояв того, що Україна «йде не туди», а у суспільному житті переважає тенденція не розвитку, а дегенерації.

Дегенерація, маргіналізація, інфантилізація, – ключові суспільні процеси в Україні. Люди втрачають здатність мислити логічно і бути відповідальними.

Скажіть, які раціональні чинники можуть підштовхнути людину голосувати за Зеленського? Взагалі, чи є раціональні аргументи у тих, хто агітує за керівника «95 кварталу»? Які логічні судження можуть привести громадянина України до думки проголосувати на президентських виборах за продюсера «Сватів»?

Кажуть, що за Зеленського голосують із протесту, мовляв, набридли старі обличчя в політиці, всі себе дискредитували, «від цих пик уже не нудить» і хочеться чогось нового, позасистемного.

Але ж, шановні, а від пики Зеленського вас хіба не нудить? Він – нове обличчя? Та його пику вітчизняне телебачення нав’язувало українцям з ідіотичною впертістю 15 років поспіль! Чи не щодня «95 квартал» ґвалтував вам мозок. І ви ладні, щоби ґвалтував і далі, тільки тепер уже не просто клоун, а клоун-президент?

Зеленський – нове обличчя… Позаяк у залі на його концертах завжди сиділи й аплодували реальні власники України, то відділити Володю від нинішнього політичного бомонду просто неможливо. Зеленський, Порошенко, Тимошенко, Бойко, Кернес, Труханов, Добкіни – одне ціле. Всі вони – представники панівного класу. Ну яке це, в біса, нове обличчя?

Особливо потішають балачки про те, що Зеленський і Коломойський ніяк не пов’язані. Ну аж так не пов’язані й настільки далекі ці люди, що с…ти на одному гектарі не сядуть, еге ж? А ви кажете – Бєнін клоун. Ні, успіх до Зеленського прийшов винятково завдяки його талантові і діловому хисту. І президентську кампанію він веде винятково за власні гроші, Бєня тут взагалі не при справах…

І ви повірите в таку маячню? Точніше – ким треба бути, щоб у таку маячню вірити?

… а від пики Зеленського вас хіба не нудить? Він – нове обличчя? Та його пику вітчизняне телебачення нав’язувало українцям з ідіотичною впертістю 15 років поспіль!

Назвіть іще актора в Україні, у розкрутку якого вкладали скільки ж, як у розкрутку Зеленського? В Україні гниють сотні мистецьких талантів – і в них ніхто не вкладає ні копійки. Ось взяти Вінника: йому, хлопцю з села, теж наші багатенькі Буратінки не хотіли допомагати. Сам поїхав у Німеччину і там пощастило – досяг успіху, помітили, гроші заробив, а потім завдяки власним коштам розкрутився дома. В якби сидів в Україні – десь би тихо спився. А от Зеленського наші Буратінки люблять, грошики йому підкидають, прайм-тайм на олігархічному каналі і все таке. І плескає йому повний зал бандюків та злодюжок – представників панівного класу – за те, що кривляється перед ними Вова, зображує їх покидьками, але такими симпатичними покидьками. Допомагає стрес зняти, так би мовити.

Зеленський як актор – так собі, третій сорт – не брак. Гумор «95 кварталу»  – теж так собі, звичайний тупізм, але буває й гірше. В Україні сотні артистів, талановитіших за Зеленського, але розкрутили чомусь саме його. Та насправді навіть не розкрутили, а призначили «Артистом №1». У нас же олігархами і мільярдерами призначають, ось і «Артистом №1» теж призначили. Хто? – запитаєте.

Найвидатнішим артистом Зеленського консенсусом призначила головна СІРІСТЬ країни – наш панівний клас. Кажете – він позасистемний? Та ні, саме ця система вибрала його для задоволення своїх так званих духовних потреб. Так уже сталося, що «духовні потреби» нашого панівного класу обмежуються кривлянням та гундосими репліками на сцені.

Так що Зеленський є одним із повноправних облич нинішнього політичного бомонду. Де ще такого системного діяча знайдеш?

Найвидатнішим артистом Зеленського консенсусом призначила головна СІРІСТЬ країни – наш панівний клас.

Особисто я нічого проти Зеленського не маю. На тлі інших представників панівного класу країни він ще виглядає вельми непогано – не крав, не вбивав, рейдерством не бавився. Став успішною і багатою людиною завдяки своїм здібностям. Так, догоджав панівному класу, щоб саме він став обличчям і вітриною цієї публіки, але це ж не гріх! Так, погано, що у нас є попит на таких акторів, як у «95 кварталі», а на справжнє мистецтво попиту немає. Але актори і сценаристи «95 кварталу» в цьому не винні.

Та я страшно сумніваюся у щирості керманича «95 кварталу», коли він б’є себе п’яткою в груди, мовляв, хоче, щоб ми жили чесно й мріє про світле майбутнє країни. Важко повірити у щирість людини, яка виросла як особистість у реаліях кримінально-олігархічного оточення, збагачувалася за його рахунок і за його допомогою. Нам пропонують пофантазувати, що така  людина раптом захотіла, щоб усі олігархи перекваліфікувалися у чесних і кришталево прозорих та почали вести конкурентний бізнес (до речі, є підозра, що за таких умов усі ці бізнес-генії одразу вилетять у трубу!).

За умовами нашого кримінально-олігархічного устрою, не можна досягти значного успіху в житті, якщо ти не пройшов іспиту «негативним відбором». Раз Зеленський досяг таких вершин – значить, іспит з «негативного відбору» склав блискуче. Це в жодному разі не критика – констатація. В Україні це закон життя: успіх майже завжди йде поруч із аморальністю, ницістю, безпринципністю, підлабузництвом, іноді – відвертим криміналом. Є щасливці, які досягли успіху без «негативного відбору», але таких одиниці. І це учасники «95 кварталу»? Ну-ну…

Тому аргумент багатьох виборців про підтримку Зеленського «на знак протесту» – це абсурд у квадраті. По перше, з протесту до українського політикуму ви чомусь підтримуєте людину, яка уособлює нинішній український політикум. Голосування за Зеленського – це махровий інфантилізм, це рівень «назло мамі відморожу собі вуха».

Голосування з мотивацією «по приколу» – теж маразм. Тобто «по приколу»? Що гірше –то краще? «Згорів сарай – гори хата»? Схоже, так міркує виборець, готовий підтримати продюсера різного кіношного мила.

Чув ще таке: голосую, бо вони там у «95 кварталі» всі такі класні! Це також інфантилізм і нездатність мислити логічно. Якщо країна проголосує за Зеленського – з’ясується, що у нас купа дорослих людей за своїм психологічним розвитком застрягла десь на рівні молодшого шкільного віку і схильна без рефлексії поринати в неконтрольований психоемоційний стан. Це буде задокументований діагноз – тотальна національна дегенерація. Це означатиме, що людський розвиток у нас рухається у зворотному еволюційному напрямку. Всім інтелектуалам, прихильникам модернізації країни, прихильникам інноваційної моделі тощо – доведеться відкласти свої плани і визнати: можновладцям вдалося так дебілізувати народ, що далі вже нікуди.

Голосування за Зеленського – це махровий інфантилізм, це рівень «назло мамі відморожу собі вуха».

Є, щоправда, одна нібито розумна причина, щось схоже на логічний аргумент голосувати за Зеленського. Кажуть, що лідер «95 кварталу» і його команда – люди успішні в бізнесі, які власним розумом заробили грошей, знають закони і економіки, і шоу-бізнесу, а значить – можуть бути успішними і в державотворенні, бо, мовляв, не побоялися залишити комфортне середовище і прийняти виклик, що стоїть перед країною. «Дивіться, – кажуть вони, – Вакарчук, злякався, побоявся йти в президенти, а Зеленський не боїться брати на себе відповідальність за країну. Герой!». Та логічним таке судження виглядає тільки на перший погляд. Спростовували його вже багато разів розмаїті доморощені «талановиті бізнесмени», які ходили в політику. Як показав досвід цих діячів – ну не вдається їм на державу працювати, хоч плач! На себе ще встигають попрацювати на державній посаді, а на Україну вже не залишається ні сил, ні таланту.

Ось такий парадокс. Справа в тім, що бізнес і управління державою – дуже різні види діяльності. Особливо наш специфічний вітчизняний бізнес, де перемагають хижаки: захапав підприємство, вигнав більшу частину персоналу, знизив якість продукції (це у нас називається «модернізацією» і «реорганізацією») – потім якийсь час отримуєш максимальні прибутки. Почали прибутки падати – продав і забув. Є ще варіанти: «законно» примусити українців купувати твою продукцію дорожче за собівартість у кілька разів, можна захапати за допомогою «друзів» у прокуратурі, СБУ і МВС дійсно конкурентне підприємство. Але така стратегія в державному управлінні успіху не приносить.

Ви звернули увагу? Коли під час інтерв’ю Зеленський говорить про свою роботу – виглядає зацікавленим і емоційним, аж очі світяться. А про свою президентську програму розпочинає мурмотіти – одразу стає сумним і нудним, важко підшукує слова, плутається. З чого б це? Від дуже сильного бажання працювати Президентом і покращувати економічну ситуацію в країні? Державотворчі ідеї так переповнюють, що говорити важко?

Очевидно, що управління країною виробнику масової кінохалтури на хрін не потрібне. Його цікавлять зовсім інші речі. І він, до речі, уже повідав, які моменти на посаді Президента для цього цікаві. Зеленський хоче використати президентство, щоби повернути доходність своєму бізнесу після втрати зв’язків з Росією. Якщо стане президентом – відновить бізнес із Московією під прикриттям якихось там «проектів». Для прикладу, він уже говорив про необхідність створення нового російськомовного каналу нібито для  ідеологічної боротьби з агресором. До речі, телесеріал «Свати» чутливий до змін у країні суд уже повернув на екрани. А ще Зе хоче, щоб російські актори їздили вільно в Україну і знімалися в наших фільмах.

Ну невже незрозумілі ці злегка завуальовані плани? Невже незрозуміло, що бажання Зеленського і Коломойського прості й чіткі, немає там жодних романтичних марень про перетворення України на успішну країну? Ці двоє ні краплини не схожі на графа Монте-Крісто й абата Фаріа. Вони схожі на себе, якими ви їх знаєте!

Очевидно, що управління країною виробнику масової кінохалтури на хрін не потрібне. Його цікавлять зовсім інші речі.

Яким особисто є Зеленський – ми ще не знаємо. А от про ділову вдачу Ігоря Валерійовича, який буде ляльководом Володі, ми чули багато: брехливий, хитрий, цинічний, думає лише про те, як «розвести лоха».

Коломойський, без сумніву, прагне помститися Порошенку, і Зеленський – якщо  стане Президентом – буде йому в цій солодкій (уже не для Петра Олексійовича) справі чудовим помічником. Я взагалі не здивуюся, якщо колись дізнаємося, що наш видатний комік багато заборгував Ігорю Віталійовичу…

Коломойський  уже давно зрозумів, що збереження й примноження його активів можливе тільки в системі координат, вибудуваній в Росії. І тому політика Зеленського матиме відчутний крен у бік Москви, звичайно ж, під прикриттям. Недаремно ж влітку вони організовували на «1+1» «брудні танці з хохлами» для Оксани Марченко!

Казус Зеленського – це свідчення того, що процеси дегенерації у свідомості українського народу підсилюються. Це підтверджують результати соцопитувань – українці 2019 року стали краще ставитися до росіян, ніж рік тому.

Особливо тішить, що росіяни, які нами офіційно не воюють, ставляться до нас гірше, ніж ми до них. Наші люди у своїй свідомості вдаються до шизоїдного і лицемірного розмежування по лінії «росіяни – російська влада». Мовляв, прості росіяни – то хороші люди, майже брати, а от російська влада – то наші (ледь не спільні з «братами»!) вороги. Українці роблять вигляд, ніби вони не знають, що російська влада втілює бажання більшості росіян щодо України. А ще більшість українців припускає компроміс із потворними «Л/ДНР» – звісно ж, заради миру. Така ось радісна соціологія.

Електоральна популярність Зеленського свідчить про страшенне вариво в головах більшості українців. Ось саме із цими маргіналами, оформленими у шати політпроекту «Слуга народу», і збирається приготувати свою наваристу кашу інший головний Вова – Путін, про що він недавно просторікував у Криму. Ефект від нової російської страви для України не новий – руїна, окупація, Україна без українців. І саме таке майбутнє виберуть для країни прихильники нашого Вови, коли проголосують за нього на президентських виборах.