Євген Якунов, журналіст

Я можу зрозуміти реакцію Кремля і спортивного відділу ФСБ на відеопривітання українцям від хорватських футболістів, колишніх динамівців Вукоєвича і Віди. Для путінців саме слово «Україна» – то вже фашизм.

Але поважна (до недавнього часу) світова футбольна організація з великими традиціями…. Навіщо ж так? Карати футболіста за те, що він сказав добре слово про Україну? Це хіба по-європейськи? Це хіба толерантність і лібералізм?

Я б на місці нашого Мінюсту подав на ФІФА до міжнародного суду. За образу честі й гідності країни. За розпалювання міжнаціонаьної ворожнечі. З вимогою відкликати своє рішення щодо хорватських футболістів і вибачитися перед українцями.

Яку політику побачили футбольні функціонери в гаслі «Слава Україні»? Для нас це давно не політика. Це – визнання того, що ми працюємо і воюємо заради того, щоб прославляти свою Батьківщину.

І коли ці ж слова вимовляють представники іншої країни, це не може не гріти душу і не сприяти дружбі між народами. Хіба ми не стали ближчими з хорватами після цього,запощеного футболістами відео? Хіба не поповнили приязно лави хорватських уболівальників?

А я ще пам`ятаю, як ці слова українською промовляв на Майдані перед червоним корпусом Київського університету американський президент Білл Клінтон у травні 1995 року. Причому після того, як відвідав меморіал жертвам фашизму в Бабиному Яру. Це ж має про щось говорити…

Тоді всі ми відчули себе майже братами з американцями.

Біда й вина наша в тому, що з того, 1995 року, наші високопосадовці ( з президентами включно та й більшістю з нас) на відміну від Клінтона соромилися вимовляти цю формулу любові до Батьківщини публічно.

Бо радянська, а потім кремлівська пропаганда, комуністи й соціалісти, яких було тоді при владі над міру, давно нав’язали суспільству думку, що в цьому гаслі й вітанні є щось порочне, щось, що має розколоти Україну навпіл, щось, що відгонить нацизмом і расизмом.

Вони й зараз, ці слова, мають якийсь напівлегальний статус. Президент на параді на честь Дня Незалежності вітається ними з армією. Але у військових статутах їх не відобразили. Українські солдати й офіцери й досі звертаються одне до одного якоюсь портворною калькою з російсько-імперського «здравіяжелаю».

З лютого 2018 року в ВР лежить поданий Кабміном законопроект, яким передбачено в Стройовому статуті Збройних Сил України замінити в Армії радянське вітання словами «Слава Україні» – «Героям слава!»

Чому цей закон досі не ухвалили? «Злі язики» стверджують, що генералітет противиться. Надто вже декому важко відмовитися від радянських традицій.
Може, саме час сьогодні витягти його з-під сукна й ухвалити?

А можна піти ще далі. Офіційно встановити, аби цими словами починалися і закінчувалися засідання Верховної Ради і Кабінету міністрів, місцевих рад, телевізійні і радіоефіри, уроки в школах. Хай би цими словами зверталися до громадян поліціянти (з відповідним козирянням), працівники ОДА, пошти, відділень Пенсійного фонду тощо. Чом ні? Що в цьому поганого – прославляти Батьківщину?

Я не розумію, чому цього в нас досі нема?

А якби було, якби слова «Слава Україні!» і «Героям слава!» були узаконені на рівні Гімну і Прапора, хто б у якомусь там ФІФА посмів би сказати про них хоч одне криве слово?

Джерело: Евгений Якунов 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ