Євген Якунов, журналіст

Що Зеленський вміє такого, чого не вміють інші політики? Він вміє довірливо говорити з людьми з екрану. Це, звичайно, акторський талант і практика. Але коли з тобою спілкуються тихим хриплуватим голосом, пильно дивлячись в очі (в об’єктив кінокамери), це спрацьовує.

І це важливо для публічного політика в нинішньому інформпросторі.

В Умберто Еко в книзі «Відсутня структура» розповідається про науку, що досліджує вибір відстані, що її встановлюють люди між собою при спілкуванні. І там говориться, що не просто так всі вожді намагаються говорити з людьми ніби з трибуни, залишаючи між собою і натовпом незаповнений людьми простір.

Історично люди звикли, що всі неправедні справи обговорюються пошепки, а все, що проголошується на широку публіку, не може не бути правдою. Хочеш переконати – говори голосно і впевнено.

У людини, яка говорить з іншими на відстані, виробляється певний стиль спілкування. Вона або говорить занадто пафосно, або впадає в істерику, або гнівно кричить. Всі наші претенденти на президентський пост без винятку обрали цей тип спілкування. І бачать себе або (1) полководцями, які хоч і не виграли жодної битви, але прагнуть, щоби солдати йшли за них, вождів, вмирати; або (2) вчать як школярів з учительської кафедри строгим голосом, дратуючись, що «учні» не розуміють простих речей; або (3) кричать, вивергаючи звинувачення на адресу опонентів, як це роблять зазвичай на мітингах або з трибуни ВР.

А інформаційний світ давно вже змінився.

Ти вже можеш не кричати, екран наблизить тебе до глядача майже на відстань інтимної близькості (а це писав Умберто Еко, коли між вами менше половини метра). Глядач може розглядати зіниці очей свого кандидата, найнезначнішу міміку. Ти можеш все висловити йому м’яко, пошепки, через навушники. Вести з ним бесіду. коли він в машині, громадському транспорті або на робочому місці. Ти не обмежений у часі, тобі нікуди поспішати, твій слухач нікуди від тебе не дінеться. І це спонукає до близькості.

А ще на такій інтимній відстані важко брехати. Бігання очей (якщо твоє обличчя крупним планом на екрані широкоформатного телевізора), прискорений пульс, спітнілі скроні й переривчастий подих одразу кидаються в очі.

Треба бути дуже талановитим артистом, щоби брехати так довірливо, щоби ніхто не засумнівався.

А Зеленський до того ж не поспішає брехати. Він не говорить ні так, ні ні. Він ні в чому не впевнений на сто відсотків. Він просить часу на ухвалення рішення. І цим привертає до себе людей… Станіславський би йому повірив.

Друзі-політики! Перестаньте надриватися, повчати і закликати, клястися і бити себе в груди. Перестаньте бачити себе на мітингах, зборах партгоспактиву або за трибуною ВР. Не будьте клоунами. Не смішіть коміка.

Поговоріть з народом тихо і без поспіху. Поміркуйте, попечальтесь і повагайтесь разом з ним. І люди до вас потягнуться …

Джерело: Евгений Якунов