Ігор Луценко, народний депутат України

ВІЙНА І КОНСТИТУЦІЯ, РОЗДУМИ

Наша Конституція не пристосована для ведення нинішньої гібридної війни. Наприклад, зовсім не прописаний механізм, яким чином нам діяти, якщо, приміром, Президент зраджує країну і перебігає на бік ворога. Або – не виконує свої обов’язки щодо запровадження воєнного стану і т.п. Єдиний спосіб реакції на такі дії Президента – це запуск процедури імпічменту – не запустили навіть тоді, коли Янукович утік у Ростов.

У такій фактичній безконтрольності посади Президента є колосальна загроза. Якщо Росія (або, скажімо, Німеччина чи інша країна, фактичний союзник Росії) натисне на нашого главу держави, то країна через норми Основного Закону потрапить у чергову кепську ситуацію – у кризу легітимності влади. А у Президента, хто б він не був, можна знайти масу слабких місць – бізнес, приміром, або наявність правопорушень, котрі роблять його підсудним іноземним судам, тощо.
І це не єдині правові проблеми війни.
***
Одна з правових колізій – Конституцію не можна міняти В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ. Тобто, прописано «в умовах», а не «при введенні», тобто мова йде про фактичні обставини.

Зараз якраз можна запустити дискусію, чи є нинішні умови (десятки обстрілів здебільшого із легкої зброї на добу) умовами воєнного стану? Я би сказав – радше ні. На більшості напрямків, більшу частину часу – перемир’я. Масових втрат, на щастя, немає. Лінії зіткнень здебільшого стабільні. Спроб їх змінити шляхом атак тощо – не спостерігається. Явної загрози наступу теж немає. (Хоча, звісно, варто послухати думку фахівців-конституціоналістів).

Отож, таку ситуацію, в теорії можна визнавати умовами (відносно) мирного часу, і це дає підстави для внесення необхідних змін у Конституцію, щоб зробити її оптимізованою для оборони від іноземних зазіхань. І не тільки Росії, але й усіх інших наших сусідів-«доброзичливців».

Джерело: Igor Lutsenko

БЕЗ КОМЕНТАРІВ