Ігор Луценко, народний депутат України

Щодо закону про «деокупацію». Єдиний наслідок – це пункт 2 статті 11. Ним Рада, як і передбачено пунктом 9 ст. 85 Конституції, із запізненням майже у ЧОТИРИ РОКИ надала Президенту право застосовувати Збройні сили для відсічі російської агресії.
І то, тільки в ОРДЛО.
Це означає, що з моменту вступу закону в силу (а невідомо, чи буде підписувати його Порошенко) військові на Сході діятимуть в рамках конституційного поля, і будуть відносно захищеними від переслідування через національні та міжнародні правові механізми.
Це крок уперед?
Так, безумовно!
***
Все ніше не додає нічого по суті, але і не віднімає.
ВР вже ВЧЕТВЕРТЕ визнала Росію агресором.
Так само:
• немає відповіді, війна це чи мир.
• «забули» Крим – якщо за ОРДЛО ми воювали і воюємо, то Крим не чіпаємо.
• не заборонено торгувати з окупантом.
• з окупантом – мир, дружба і співробітництво, звичайні дипломатичні відносини.
• буде АТО, тільки додадуться ще якісь «заходи».
• ми не відмовляємося від тупикових Мінських угод.
• немає правового забезпечення відновлення суверенітету над окупованими територіями – ми не маємо юридичного алгоритму дій в разі нашої перемоги.
Отже, Президент, котрий давав цей законопроект, поки не збирається повертати втрачені території. Ніякий це не закон про реінтеграцію – жодної реінтеграції там немає.

Джерело: Igor Lutsenko

БЕЗ КОМЕНТАРІВ