Ігор Луценко, народний депутат України

Рябошапка заявив, що Україна скоро ратифікує Римський статут. Наводжу докладну довідку для тих, хто хоче зрозуміти, що буде далі (на основі своєї статті у ДТ).

Причину затримки з ратифікацією пояснив свого часу член команди Порошенка Олексій Філатов, котрий відверто зізнався: це робиться для того, аби українські військові не сіли на лаву Гаазького трибуналу.

Дослівна цитата: «Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду буде нести як потенційно позитивні наслідки, так і певні ризики для України з точки зору, зокрема, українських військових, які змушені брати участь у військовому конфлікті… «.

Справді, щойно Статут буде ратифіковано, Росія зразу ж зможе звернутися до Міжнародного кримінального суду з заявою про можливі військові злочини на території України, вчинені українськими військовослужбовцями під час так званої Антитерористичної операції. Після чого всі, хто захищав зі зброєю в руках Батьківщину, стануть потенційними підсудними Гаазького трибуналу.

При цьому не має значення, оголошувалася війна чи не оголошувалась, – стаття 1 Протоколу ІІ чітко визначає, що він застосовується до всіх збройних конфліктів, які відбуваються на території будь-якої країни, котра приєдналася до Женевської конвенції, між її збройними силами або іншими організованими збройними групами, які, перебуваючи під відповідальним командуванням, контролюють частину її території.

А відтак те, що вібдувалося на Сході України в умовах правового режиму мирного часу під назвою АТО, – це свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни. Для покарання порушників саме й існує Міжнародний кримінальний суд.

Мабуть, особливу увагу Міжнародного кримінального суду після ратифікації Україною Римського статуту привернуть положення так званих «мінських угод», відповідно до яких колишній президент Леонід Кучма зобов’язався від імені України здійснити обмін заручників (пункт 5 Мінських угод 2014 р. і пункт 6 Мінських угод 2015 р.). І хоча Україна ніколи не уповноважувала перемовників у Мінську підписуватися під такими твердженнями, а Верховна Рада України ніколи цих «угод» не визнавала, для Міжнародного кримінального суду схвалення «мінських угод» президентом Порошенком буде достеменним доказом того, що українські військові брутально порушують Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., яким заборонено брати заручників.

Чи інший приклад – арешт і засудження українськими судами комбатантів та російських військовослужбовців, які брали участь у воєнному конфлікті. З погляду міжнародного права, вони є не злочинцями, а військовополоненими, і підлягають не засудженню, а інтернуванню.

Якби вище політичне керівництво України з самого початку російської агресії називало речі своїми іменами, запровадило правовий режим воєнного стану на окупованих територіях, замість того, щоб іменувати загальновійськову операцію – «антитерористичною”, і дотримувалося ратифікованих Україною міжнародних норм, котрі встановлюють закони та звичаї війни й неміжнародних збройних конфліктів, – то тепер у українських військових не було б перспективи опинитись у розшуку за ордером Міжнародного кримінального суду.

Втім, є нюанс: якщо для передачі справи на розгляд Міжнародного кримінального суду з ініціативи України не потрібна попередня ратифікація Україною Римського статуту, то, щоб могти зробити це без згоди України (наприклад, за зверненням Російської Федерації), потрібне попереднє визнання Україною юрисдикції Гаазького трибуналу. При цьому у другому випадку Міжнародний кримінальний суд може давати оцінку лише тим подіям, які сталися після такої ратифікації.

Не можна виключати, що котрась нова влада в Україні докорінно змінить політику, не буде жодних перепон для покарання українських військовослужбовців, котрі скоювали воєнні злочини під час АТО до ратифікації Римського статуту.

Для цього вистачить звернення Кабінету міністрів України до Міжнародного кримінального суду з заявою про визнання юрисдикції у справі про воєнні злочині, вчинені на території України, починаючи з квітня 2014 р.

Хто зараз може дати гарантію, що такого звернення ніколи не буде?

Джерело: Ігор Луценко