Експерт пояснив, чи протидіє Україна Росії в інформаційному полі

Міністерство інформаційної політики потрібне в умовах інформаційної агресії. Проте чи дієве воно? Тема протидії інформаційній агресії Росії навіть через три роки війни для влади залишається далекою. Це засвідчує інформаційна доктрина України, прагнення влади прикриватися свободою слова та фінансове забезпечення відомства. Про це у коментарі Слову і Ділу розповів медіаконсультант Олександр Піддубний.

«Мінінформполітики в даному випадку потрібне, але воно має бути на вістрі протидії, а не на закапелках української політики. Реальність показує, що влада ледь не востаннє думає про діяльність та забезпечення інформполітики, та майже в останню чергу виділяє на це гроші», – підкреслив експерт.

На жаль, за його словами, усе виглядає так, ніби світовий досвід холодної війни в боротьбі проти пропаганди, гарантуванні безпеки інформаційної політики залишається поза увагою як Мінінформполітики, так і української влади загалом.

Піддубний переконаний, що одним із показових рішень було ухвалення доктрини інформаційної безпеки 25 лютого 2017 року. На його думку, цей документ продемонстрував, що українська влада взагалі не розуміє, про що вона веде мову, коли йдеться про інформаційну безпеку.

«Якщо порівнювати цей документ із аналогічним проектом доктрини Польщі, то абсолютно чітко можна сказати, що в понятійному апараті, який виписаний в обох документах, видно наскільки в Києві не розуміють реалій інформаційних загроз, що виходять від РФ. Відсутні навіть базові поняття», – зауважив фахівець.

Другий аспект, як він наголосив, полягає в тому, що Україна у світлі інформаційної війни з боку РФ гібридно підійшла до питання інформаційної безпеки та захисту свого інформаційного простору.

«Із одного боку, є розуміння деяких осіб того, що ми повинні протидіяти інформаційно-психологічним впливам з боку Кремля, а з іншого боку, українське суспільство ставиться чутливо до дотримання демократичних свобод. Як тільки ми починаємо протидіяти інформаційній агресії шляхом закриття інформаційних ресурсів РФ, одразу з’являються заклики про порушення свободи слова, утиски, цензуру, переслідування журналістів. Але реалії такі, що, боронячи свій інформаційний простір, Україна не може уникнути жорстких рішень, які полягають у заборонах та закриттях».

У підсумку він підкреслив, що у час агресії Кремля показовими стали два чинники: інформаційна доктрина, яка є непридатною для нинішніх реалій, та ходіння Києва на поводу європейських демократичних інституцій, яким насправді байдужі наші національні інтереси.

«За три роки АТО та окупації Криму Україна не виробила конструктивної політики протидії інформаційній агресії Росії», – підсумував медіаконсультант.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ