Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Дівчинка з російського МЗС посміялася над нашим президентом. Назвала його вчорашню грізну заяву «безглуздим набором літер». Тому що якщо вже ти вирішив пригрозити комусь пальчиком, вигукнув запально «А то!» – не дивуйся, коли тебе запитають «А то що?!». Що ми зробимо? Зателефонуємо Меркель, Макрону, напишемо Трампу?

Після багаторазово озвученого новою українською владою прагнення до миру за всяку ціну, жодні погрози, заклики не повертати Росію назад у «велику вісімку» не мають зовсім ніякого значення. Якщо задер лапки догори – лежи, не дрийгася, поки великі дядьки нишпорять по твоїм кишеням.

Сила держави, нації – не в тоннах золота в сейфах Нацбанку, не в кількості танків, ракет, літаків, дивізій… А в готовності застосувати силу, захищаючи свої національні інтереси, навіть тоді, коли сили, здається, немає. А просто брати на понт навколишній і часто ворожий світ безглуздо, якщо ви не демонструєте свою готовність битися.

Тому ж ностальгія окремих диванних патріотів за ядерною зброєю не викликає нічого, крім сміху. Хлопці, атомна бомба тільки тоді стримує ворога, коли ви готові її застосувати безумовно, в будь-який момент, не вагаючись. Навіть якщо отримаєте у відповідь ядерний дощ від більш сильного противника.

Точно так само і армія – найкраща – не варта жодного цента, коли її не застосовували проти агресора. Навіть якщо армія агресора в десять разів сильніша.

І ваші дупи, панове диванні патріоти, теж нічого не варті, коли ви ховаєтеся від війни на заробітках в Польщі, а патріотизм зводите виключно до мови, прикриваючи нею своє боягузтво. Ось саме про це – про ваше боягузтво, а не про мову, і був попередній пост.

Джерело: Юрий Касьянов