Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Передноворічне. 31 грудня 1994 року понад 15 тисяч солдатів і офіцерів російської армії, 250 одиниць бронетехніки з чотирьох сторін увійшли в Грозний.

Почалося новорічне пекло. Чеченці заманювали військові колони вглиб міста і розстрілювали в упор – з верхніх поверхів будівель, перетворюючи добірні сили радянської армії на купи горілого заліза і шматки обвуглених тіл…

Місто взяли тільки на початку березня, зрівнявши його з землею, і вбивши все живе. В ході боїв загинуло, за різними оцінками, від 27 до 35 тисяч мирних жителів – в основному від вогню російської артилерії, яка методично знищувала квартал за кварталом.

Російська армія втратила загиблими 1426 осіб, пораненими – 4630, близько 500 зникли безвісти (ті ж загиблі). Втрати чеченців достовірно невідомі, російські офіційні джерела оцінюють їх приблизно в 7000 загиблих, але переможці завжди завищують кількість убитих ворогів…

Війна на цьому не завершилася. Убито було в рази більше за дві чеченські кампанії. Взаємна ненависть, жорстокість досягли найвищої точки. Але пост мій не про це. А про те, що «не забудемо – не пробачимо закінчився дуже швидко мільярдними подачками Москви місцевим кланам. Чечня умиротворена. Війна забута…

Тепер Кремль «інтегрує» Білорусь до складу імперії. Войовничі заяви «Бацьки» про «непорушний суверенітет» закінчилися остаточною здачею національних інтересів в обмін на нафту, газ і особисту недоторканність.

У Білорусі все буде Москва. І Захід не пискне. Як не пискнув він в дні масової бійні мирних жителів у Чечні. Як не пискнув під час війни у Грузії. В ході анексії Криму. При окупації Донбасу.

І у нас буде Москва при такому розкладі. Війна забудеться. Рани затягнуться. В імперському багатонаціональному болоті знайдеться місце і для фестивалів української пісні, і для білоруського фольклору, і навіть для факельної ходи на день народження Бандери.

Все буде Москва. Якщо ми не будемо битися. Пам’ятайте про це в новому році.

Джерело: Юрий Касьянов