Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

НАТО. В уявленні обивателя, старанно сформованому провладними ЗМІ і блоґерами, це така паличка-виручалочка, на кшталт гарної західної поліції, якій дзвониш, коли треба, і вона приїжджає, пакує поганих хлопців в машину, дістає кішку з труби, втішає малюка, який втратив маму і плаче, та робить селфі з врятованими. Головне – вступити в НАТО, і все буде в шоколаді – можна як і раніше жити в своє задоволення, їздити на море в Крим, на заробітки в Європу, в Саратов до тещі на млинці, і не морочитися з цією поганою війною. НАТО все вирішить.

НАТО – це чергова безпрограшна фішка президентської адміністрації. Спочатку було АТО за лічені години і тисяча гривень в день для солдатів воюючої армії. Потім «безальтернативний» Мінськ-1 і безпрограшний «мирний план президента». Після трагедії 32-го блокпоста, ДАП і оточення Дебальцевого з’явився другий безвихідний мінський договір, новою офіційною релігією стали міжнародні санкції, а приходу миротворців на Донбас стали чекати як другого пришестя Христа… Не спрацювало ні те, ні інше – тож, вирішили сподіватися на НАТО і записати надії в Конституцію, все одно в Конституції нашій надій таких безплідних – хоч відбавляй…

Тим часом в Конституції є і пряма вимога захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Але нам пояснюють популярно, що норма ця для «звичайної» війни, а коли війна «гібридна», і ми щосили торгуємо з агресором, то думати так смішно, бо якщо почнемо воювати всерйоз, то втратимо гроші, а гроші важливіші за суверенітет і територіальну цілісність…

А НАТО… НАТО нам, звичайно, не світить. Тому що країни, які мають неврегульовані конфлікти і територіальні суперечки, не можуть бути членами НАТО. Але кого це цікавить, коли попереду вибори?

Джерело: Юрий Касьянов