Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Передноворічне. 31 грудня 1994 року понад 15 тисяч солдатів і офіцерів російської армії, 250 одиниць бронетехніки з чотирьох сторін увійшли в Грозний.

Почалося новорічне пекло. Чеченці заманювали військові колони вглиб міста, і розстрілювали в упор – із підворіть, із верхніх поверхів будівель, перетворюючи добірні сили радянської армії в купи горілого заліза і шматки обвуглених тіл…

Місто взяли тільки на початку березня, зрівнявши його з землею, і вбивши все живе. В ході боїв загинуло – за різними оцінками – від 27 до 35 тисяч мирний жителів – в основному від вогню російської артилерії, яка методично знищувала квартал за кварталом.

Російська армія втратила загиблими 1426 чоловік, пораненими 4630, близько 500 зникли безвісти (ті ж загиблі). Втрати чеченців достовірно невідомі, російські офіційні джерела оцінюють їх приблизно в 7000 загиблих, але переможці завжди завищують кількість убитих ворогів…

Війна на цьому не завершилася. Убито було в рази більше за дві чеченські кампанії. Взаємна ненависть, жорстокість досягла найвищої точки. Але пост мій не про це. А про те, що «не забудемо – не пробачимо» закінчилося дуже швидко мільярдними подачками Москви місцевим кланам. Чечня умиротворена. Війна забута …

Тепер Кремль «інтегрує» Білорусь до складу імперії. Войовничі заяви Батьки про «непорушний суверенітет» закінчилися остаточною здачею національних інтересів в обмін на нафту і газ, і особисту недоторканність.

У Білорусі все буде Москва. І Захід не пискне. Як не пискнув він у дні масової бійні мирних жителів в Чечні. Як не пискнув під час війни в Грузії. В ході анексії Криму. При окупації Донбасу.

І у нас усе буде Москва при такому розкладі. Війна забудеться. Рани затягнуться. В імперському багатонаціональному болоті знайдеться місце і для фестивалів української пісні, і для білоруського фольклору, і навіть для факельної ходи на день народження Бандери.

Все буде Москва. Якщо ми не будемо битися. Пам’ятайте про це в новому році.

Джерело: Юрій Касьянов