Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Півтора місяці триває імітація ремонту мосту Метро через Русанівську протоку. Імітація, бо важко назвати роботою, коли перед зимою два-три робітники ліниво перебирають шуфлями, годинами без діла вештаючись по наслідках скоріше саботажу, ніж праці.

І це практично у переддень зими.

Принаймні кожен п’ятий киянин, що мешкає на Лівобережжі, щодня переживає цей колапс. А ще чернігівці і сумці, броварці та ніженці страждають від цієї безгосподарності та управлінської імпотенції.

І так з усім. З мостами, що втомлююються від цього, і хваленим асфальтним ремонтом, який сходить з кожним новим снігом.

З паркувальним простором, проблему якого не можуть вирішити роками.

З обіцяним-переобіцяним єдиним квитком, який справно функціонує в Тернополі і з яким ніяк не можуть впоратися в Києві.

З відсутністю теплої води, яку ніхто не «підігрівав» півроку.

Абсолютний управлінський хаос і менеджерська та стратегічна недієздатність.

І це в місті, де бюджет складає майже 60 мільярдів, якраз у понад 20 разів більший, ніж у Франківську. А поїдьте у Франик і – відчуєте різницю. Бо там професійний і патріотичний менеджмент.

А у Києві закопування грошей в шоу, постійні піри в умовах чуми. То мільйони закопані в Євробачення, то екстрім-тур для світових боксерських зірок київськими дакарами, то Шварцнегера привезуть, щоб показати екзотичне місто без води і тепла, зате з «найпузатішими» олігархами.

Ми втомилися від перетворення міста у полігон для термінаторів. Вже страшить, що наступного разу, коли Київ опиниться без світла, нам привезуть героїв «Зоряних війн», а Київ стане схожим на марсовий ландшафт.

Тому проблеми потребують вирішення, а не ретушування їх піаром потьомкінських сіл. І дедалі більше стає зрозуміло, що ключова проблема має конкретне прізвище та ініціали. І не тільки мости починають втомлюватися від цього прізвища та ініціалів…

Джерело: Yuriy Syrotyuk