Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

На Росії в нульових появу маленького злобного карлика при владі теж сприймали скептично-іронічно. А Путін при владі вже понад чверть століття. Те, що в Росії розвивалося як трагедія трансформації постсовєцької політичної системи, в Україні повторюється як фарс.

«Злий начальник»: така собі гримуча суміш іронічного феесбешника та грізного «Бацька», який як парторг перерізає стрічки неіснуючих мостів, вимагає виконувати «п’ятирічки за три роки», шикує місцеві еліти і розкручує на гроші для людей «младоолігархів» – образ Президента в сіквелі, який написали кварталівські сценаристи. Сіквелі з російсько-білоруського серіалу. Створені на постсовковому просторі кварталівці здатні живитися лише з нього і його ретранслювати.

Проте, в цьому дешевому сценарії «мила», в якому Президент всіх грізно звинувачує у бездіяльності парєрєдніцтва, рано чи пізно ті ж питання доженуть і його. Він же ж, як не дивно, всі роки був невід’ємною частиною системи, офіційним паяцом. Хто, як не він, підживлював корупційну систему зсередини. Напевно, жоден корпоратив корумпованих митників, податківців чи СБУшників не обходився без нього. Він весь час підтанцьовував їм і робив в очах суспільства кумедно смішними, легалізуючи систему.

Всі ці роки він міг розкручувати їх на дешеві «швидкі», допомогу онкохворим, зрештою на зароблені в мафії гроші, «Квартал» вже міг проінвестувати цілий автобан або принаймні заасфальтувати квартал в рідному Кривому Розі. Але нічого такого «Квартал» та їхній очільник не робив. Навпаки, ставши «кривим дзеркалом» системи, він намертво вріс у систему. Став її невід’ємною частиною.

Але суспільству «продають» інший образ. В час сліпого бунту мас, яких нагодували дешевою ТВ попсою, він – герой, що помститься за всі їхні кривди з життя невдах. Аплодуючи, що він всіх зробив, не розуміють, що «зробили передусім їх самих». Але скоро це відчують осінніми платіжками. Бо система, щоби вижити, лише скинула стару і вдягнула, як змія, нову шкіру. А ми отримали нове обличчя старої системи.

Нас же ж цікавить, передусім, щоби Президент почав нарешті виконувати, а не грати роль Верховного Головнокомандувача, (а не головнолайнометальника) та гаранта дотримання Конституції. І почати має з себе, принаймні прочитавши розділ Конституції про свої повноваження… Бо зима вже близько.

Джерело: Yuriy Syrotyuk