Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Для тих, хто «дивується», «обурений», «спантеличений» неочікуваним електоральним ривком Ze, дозволю собі припустити, що це було не лише очікувано, але й неминуче.

І безпосередніми творцями цього «дива» з «1+1» були ті, хто після втечі Zека кричали:

– Дюстрація не на часі, бо ми втратимо цінні кадри;
-Тотальне очищення влади і силових структур від російської агентури та українофобського елементу шкідливі, бо слухняні «бий бандери» потрібні кожному режиму;
– Подолання наслідків совєцької окупації в усіх царинах, особливо мовній – провокація;
– Деолігархізація непотрібна, бо на олігархах тримається держава, вони вміють дудіти в заводські гудки, а деякі з них навіть бєньобандери;
– В країні, яка воює, і зброю мають усі – від російських окупантів до мажорів і бандитів – але її категорично не має права мати українська нація, бо…

Пройшло п’ять років: відрубані голови драконів неоколоніалізму відросли,
а зерна контрреволюції негідників дозріли.

Невикорінений совок та окупаційне рабство, що по телевізору спостерігало за боротьбою нації під час Революції Гідності та московсько-української війни, зі страху побігли на вибори і проголосували за Порошенка, а тепер готові віддатися за Зе.

Для них звичне колоніальне рабство комфортніше, ніж боротьба за національно і соціально справедливу Україну.

Їхнє бажання перекласти свою відповідальність на будь-кого, ніж самому бути господарем своєї долі та її виборювати.

Тому головна Революція – революція національної свідомості, що пограбований і зрабований нарід перетворить на націю борців, ще попереду…

Джерело: Yuriy Syrotyuk