Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер

Кілька міжнародних новин, пов’язаних із США.

  1. Відома своєю миролюбністю РФ озвучила (устами розмовляючого коня) пропозицію сприяти переговорам між Сполученими Штатами та Північною Кореєю. Родзинка тут не в перспективі цього заходу, а в поведінці ВВХ. Раніше, за часів Обами, на будь-яку дію, що трактувалася як «антиросійська», Путін «несиметрично» відповідав черговим свинством (згадайте хоч закон Діми Яковлєва). Зараз, коли Трамп чергує чи не щоденні плювки, стусани і ляпаси, Путін поводиться як стандартна камерна «шістка»: не огризається, не «бикує», а тільки шукає можливості прилеститися до пахана. Таким чином, підтверджується абсолютно очевидне міркування: розмовляти з росіянами необхідно з позиції сили, бо їхня готовність піднімати ставки вичерпалася.
  1. У Трампа оголосили про рішення скоротити внесок в ООН на майже триста мільйонів доларів. Ніки Хейлі підтвердила, що США мають намір збільшувати свій вплив в цій організації, але сприяти її триньканням грошей не мають наміру. У перекладі на людську це означає: не кусай руку, що годує. Думаю, тут і месидж багатьом державам, які десятиліттями сидять на підсосі у американців і при цьому не соромляться відкрито випорожнюватися під їхніми дверима. Думаю, в цьому так чи інакше є сенс. Америка виділяє багатьом такі обсяги допомоги, що має право вже не купувати додатковими подачками, а вимагати «відпрацьовувати» те, що є. Для цього всього лише потрібно дати виразно зрозуміти: даровані американські мільярди не є чимось непорушним і само собою зрозумілим. Обамі це ніколи не вдавалося. Подивимося, чи вдасться Трампу.
  2. Слідом за США своє посольство в Єрусалим переводить Гватемала. Не знаю, чим Трамп і Нетаньяху спокусили президента Моралеса, але таку заяву він зробив. Треба сказати, що ця латиноамериканська держава традиційно була менш антиізраїльською, ніж її сусіди (втім, коли там до влади приходять різноманітні марксисти, то гра завжди йде в одні ворота).

Не думаю, що прийшов час оголошувати про те, що «крига скресла». Але в світі чимало держав, які шукають можливості встановити особливі взаємини із США. Та й Ізраїль – країна не остання, особливо, з військової точки зору. Якби я сьогодні був на місці Клімкіна, неодмінно спробував би обміркувати варіант з переміщенням посольства в обмін на статус позаблокового союзника США. Та й вписатися в ізраїльську програму переоснащення радянських бойових літаків в Ізраїлі, в якій нам все ще відмовляють, було б непогано.

Втім, я не дипломат, багато чого не знаю і, цілком можливо, пишу тут дурниці.

Джерело: Карл Волох

БЕЗ КОМЕНТАРІВ