Карл Волох, бізнесмен, громадський активіст, блогер

У Нетаніягу на носі вибори (другі поспіль дострокові), де голос так званої «руської вулиці» буде вирішальним. Йому принципово відтягнути частину цих виборців, зокрема, українського походження, від партії Лібермана, інакше сформувати правий уряд знову не вийде. Це і є причина «історичного візиту», хоча, насправді жодного серйозного питання на ньому не вирішили.

Зона вільної торгівлі уже підписана, її розширення незначне. Зеленський просив про визнання Голодомору. Нетаніягу – про перенесення посольства. Про конкретні обіцянки тут нічого не відомо. Наскільки я розумію, обмежилися стандартними формулюваннями «продовжити працювати над цими проблемами».

У питанні пенсій Зеленський був дещо більш конкретний, враховуючи, що угода про це була підписана давно, а мова йде тільки про ратифікацію. Хоча, здається мені, і тут ніхто поспішати не буде, розуміючи економічну ситуацію в Україні. «Пас» перед виборами він Бібі дав – і досить, наразі.

Про найгірше, що могло статися під час цього візиту, ми не почули. Чи то обидві сторони відмовилися від ідеї використати Нетаніягу як посередника в переговорах із Путіним, чи то він сам зрозумів, що активна роль у торгівлі українським суверенітетом йому не потрібна, але конкретних домовленостей із цього питання, здається, не було.
Або від нас їх приховали.

Джерело: Карл Волох