Клер Захаровна, блогер

Київ, Саксаганського 118. Мурал.

Шото лячно мені, котани, од цього муралу…

Наших сучасних дєтіщєв канєшно нічим не злякаєш, ніякими страшнючими рептилоїдами ноччу, але до чого тут людиськи з вишнями замість макітри? Це такі графіні Вишеньки? А де сіньйор Помідор з Чіполіном?

Над головою якесь гніздо з спагетів з недожареним яйцем і головою сіньйора Помідора… Хм…  до чого ящур вишню в лапі тримає і якісь цвітні дядьки ананаса, а на задньому плані валяєця якийто трупєшнік?

На передньому засмучений нєгрітьонок, а за ним обрізаний ананас в костюмі і кругом якась расчлєньонка – три чиїхто руки…

Це якась казка, чи шо це за сюжет? діснєйленд в Задзеркаллі?

Нє, єслі б Захарна сильно напилась, чи шото заборісте шмальнула, то їй даже би понравився цей молар, ой, мурал, але Захарна як шото натрєзвяк ідіоцьке побаче, то її потім скіко не пої, а перше враження сокирою не вирубаєш.

Мало нам рєптілоїдів під куполом ВР та у жоповозах Х5, то ще й з муралів хай на нас витріщаюця.

А шо буде ноччу? Скіко старушок з сердечним приступом скончаюця біля цього молара?

Мене не покидає устойчіве чувство, шо скоро рєптілоїди почнуть там молитись і там буде шото накшалт Лисої гори. А у вас які відчуття, котани?

Авторська стилістика збережена.

Джерело: Клєр Захаровна

БЕЗ КОМЕНТАРІВ