Костя Місюра, блогер. Живе в Торонто

Враження від перегляду френд стрічки: сморід, відраза, огида. Масована психологічна обробка лягла на приховану, чи й не дуже, вдачу. Притомні нібито ще вчора люди на очах перетворились на психів, які уже не усвідомлюють наслідків своїх дій і думок, які відверто викладають та смакують. Купа оскаженілих, охоплені нестримним бажанням помсти за свій програш. Передрікання і описування грядущого економічного краху, втрати державності, знищення народу та інші апокаліптичні картини, ніби з творів Брейгеля та Босха. «Накрутка» одних одними така, що «буйнопомішані» у лікарнях здаються милими бешкетниками. У цей оскаженілий натовп екзальтованих «четвертушок» вчасно і грамотно підкидають заздалегідь, чи оперативно стулені чутки, дезінформацію, брехні і то, як хлюпнути бензину на постіль, що вже тліє від недопалка.

Та вразило не скільки оце кікушество (не знайшов відповідного слова українською), як відверте бажання, щоб усе це сталось. Мало того, я бачу дружну готовність посприяти да допомогти «обісратись» ненависній команді Зе. Усе, що нею робиться i говориться неодмінно і бездумно має сприйматись, як «реванш антиукраінства», «дурість», «непродумані дії», «фатальні помилки» і «чекаємо, що це все скоро з тріском обрушиться». З глибин пам’яті зринули спогади про те, як людці з колгоспними мізками палили поля, трактори, будівлі фермерів, коли вони лише почали з’являтись у 80-90-ті. Майже всі по селах зловтішались, раділи і мало не скакали навколо вогнищ. Бачу не просто готовність, а нестримне бажання палити, ламати, саботувати, не думаючи про наслідки. Купа людців, не вагаючись, буде нищити свою державу, аби потішити своє «незносно» (як їм надули у вуха та голови) вражені еґо та свідомість.

Хтось з нових уже «сів на потоки», когось спіймали на крадіжках, хтось здає території і спияє ворогам? Так от, сцуко, ті, хто це все явно і незаперечно доведено, робили, нацькували натовп психів, щоб, як скажені собаки, кидались на людей по команді «Чужой!».

І серед тої заляпаної скаженою слиною зграї я бачу людей, з якими ще вчора з задоволенням спілкувався і знаходив багато спільного та цікавого. Прикро і в деяких випадках, несподівано.

Джерело: Kosta Misoura