Кирило Сазонов, політолог, блогер

Ну добре, відкрили вони міст, шкоди бюджету Росії правда завдали колосальної. Скільки ще розікрали на будівництві, невідомо. Хоча якщо постаратися, то є кому порахувати, скільки в Криму на будівництвах розтягується грошей. Можна судити за критикою у соцмережах про корупцію в Криму.

Мені здається, українські ЗМІ недостатньо багато уваги приділяють кримським блоґерам, які фактично самі намагаються протистояти окупації, чесно розповідаючи про те, що там відбувається. Причому роблять це на місці, а не як деякі «фахівці» з Криму, які звідти виїхали і, в принципі, втратили всі зв’язки.

Насправді, росіян – чесних журналістів і блоґерів, таких як Бабченко, потрібно підтримувати інформаційно, розповідаючи про їхню роботу, про ті факти, які вони видобувають на місці – в самій Автономній Республіці Крим. Я, наприклад, завжди читаю в Фейсбуці хлопців типу Іллі Большедворова, росіянина, який спричиняє у місцевої окупаційної влади справжню печію. Або Сергія Сардику з Ялти, Олександра Таліпова з Феодосії, Олега Кочерова, Костянтина Ерманова, Олександра Горного, він справжня зірка блоґосфери, який пише для «Еха Москви», буває там в ефірах, розносить місцеву окупаційну владу.

Злочинно не помічати їхніх зусиль, вони роблять це на совість, і вони набагато цінніші, ніж тисячі спамерських пошукових роботів. Професійний щирий критик куди сильніший, ніж проплачений троль і пропагандист. Більше треба підтримувати кримських опозиційних громадських діячів, зрештою це перспективно для майбутнього.

Все це важливий пропагандистський ресурс, про який в Україні мало знають і мало цінують. Хоча багато українських журналістів зізнаються, що беруть інсайди у них, причому не тільки з їхніх пабліків в Фейсбуці. Багато хто в Криму прекрасно розуміє, яка брехлива пелена стоїть перед очима місцевого населення, і що за нею ховається. Ось ці всі громадські працівники та активісти – наша опора, яка допоможе і дізнатися, що там в Криму відбувається, і з її допомогою можна прорвати фронт інформаційної блокади. Це не один Бабченко – це напевно десяток дуже відомих в Криму людей, до думки яких люди прислухаються. Треба при цьому розуміти, як їм важко. Їх фактично змушують робити публічні антиукраїнські заяви, тому що в іншому випадку ФСБ давно перекрило б їм кисень. Проте треба розуміти, що ідеологічно це наші люди, на передньому рубежі боротьби. Не треба бентежитися через їхні антиукраїнські заяви і ставити блок на їхні публікації в українських ЗМІ. Вже і «Крим. Реалії» під тиском перестають брати коментарі у кримських активістів, і це в корені невірно. Потрібно не тільки залишити їм цей майданчик, потрібно дати і інші, нові, дати більше свободи, а ми дізнаємося більше правди від цих хлопців. Давайте витягнемо їх з соцмереж на українські телеканали – треба запрошувати на ефір, нехай дистанційно, розкручувати. Не треба забувати, що дух свободи – це та цінність України, яку вони увібрали і яку з них не витравити путінської пропагандою, і ця тяга до свободи і змушує їх говорити правду попри жорсткий контроль. Чому ми повинні їх зраджувати і кидати? Вони справжні відкриті опозиційні політики.

Дайте їм майданчик на наших ЗМІ, які орієнтовані на захід, дайте їм можливість отримувати гонорари, адже не секрет, що всі вони в Криму отримали вовчий квиток і їх ніхто не публікує. Останні острівці вільної преси залишилися тільки в Севастополі, сайт «Примечания». Але його тиснуть, і швидше за все закриють – поки його підтримує бізнесмен Олег Ніколаєв. Того ж Ніколаєва чому ми не підтримуємо відкрито? Чого боїмося?

Сильним ходом було б надання українського громадянства Бабченку. Давайте припинимо позбавляти кримчан, і тим більше найдостойніших з них, українського громадянства – потрібно його повертати і робити це публічно. У перших рядах повинні бути наші прихильники і союзники, які трудяться на важливому інформаційному фронті. По суті всі вони – Большедворов, Таліпов, Юр’єв, Горний – українці. Вони б пишалися цим як і Бабченко. І були б захищені від переслідувань ФСБ в окупованому Криму. І потрібно, звичайно, дати їм міжнародні гарантії, повне дипломатичне забезпечення. Своїх кидати не можна.

Джерело: Кирилл Сазонов