Лариса Ніцой, письменниця

Була учасником брифінгу у Верховній Раді. Видала «спіч» про мову.

У першу чергу, звертаюся до громадських діячів і до політиків, які пишуть мовні закони, які подаватимуть правки до мовних законів, які голосуватимуть за мовні закони. Нам треба пам’ятати, що ми повинні керуватися і європейськими законодавчими актами, які ратифіковані в Україні, і Конституцією України, бо це наш основний закон.

Щодо Європейських законодавчих актів, чомусь в Україні вже склалася така традиція, що говорять тільки про ЗАХИСТ національних меншин, хоча і в Європейській Хартії, і в Рамковій Конвенції і в Гаазьких рекомендаціях говориться також про ОБОВ’ЯЗКИ національних меншин.

Наприклад, в Європейській Хартії ідеться, що розвиток мов національних меншин відбувається в рамках національного суверенітету та національної цілісності країни. Це означає, якщо розвиток якоїсь мови меншини впливає негативно на територіальну цілісність країни, (а ми маємо таку ситуацію в Україні), то така мова національної меншини опиняється поза рамками дії даного закону.

Так само в Хартії говориться, що вивчення мови національної меншини в жодному разі не повинно звужувати вивчення державної мови.

В Рамковій конвенції сказано, що національні меншини зобов’язані інтегруватися в суспільство, і це відбувається у першу чергу через вивчення державної мови. А також у Рамковій конвенції є дуже цікава 13 стаття, у якій говориться, що національні меншини мають право створювати свої національні школи, навчатися і вивчати свою мову, створювати свої товариства, і це не накладає жодних фінансових зобов’язань на сторони. Ми в Україні маємо перекручену ситуацію, нібито Європа нам диктує фінансувати розвиток і вивчення мов меншин. Насправді, це не зовсім так.

У Гаазьких рекомендаціях взагалі говориться, що школи з навчанням мовами меншин, у яких державна мова зведена до мінімум або ж не вивчається зовсім, суперечить Європейським засадам. Ми ж, на жаль, маємо ситуацію в Україні, коли школи з навчанням мовами меншин якраз і є отією неприйнятною моделлю, де українська мова зведена до мінімуму, і майже не вивчається, тільки укрмова. А це суперечить Європейським принципам.

Тому депутати і громадські діячі повинні знати про це і враховувати в написанні мовних законів.

Звісно, ми повинні керуватися і Конституцією України, нашим основним законом, у якому є два поняття, два слова, якими постійно маніпулюють, які переставляють місцями, це два прості слова «ЗАБЕЗПЕЧУЄ» і «ГАРАНТУЄ».

Слово «ЗАБЕЗПЕЧУЄ» означає: фінансує, виділяє кошти, платить. А «ГАРАНТУЄ» означає: створює можливості, не забороняє, не переслідує, не перешкоджає.

Так от, в Конституції України в ст.10 говориться, що держава ЗАБЕЗПЕЧУЄ розвиток ДЕРЖАВНОЇ мови, державної мови, і ГАРАНТУЄ розвиток мов МЕНШИН. У ст. 53 Конституції теж говориться про те, що навчання чи вивчення мов меншин наша держава гарантує, а не забезпечує.

Тому, керуємося європейськими законодавчими актами, керуємося українською Конституцією і пишемо правильні Закони.

Обов’язково памятаємо про наші корінні народи: про кримських татар, про кримчаків, про кариїмів, про гагаузів, не прирівнюємо їхні мови до мов інших меншин, які по сусідству мають свої країни і державний захист їхніх мов.

Пам’ятаймо й про те, що вільний розвиток мов національних меншин в Україні жодним чином не може звужувати застосування української мови у всіх сферах українського життя.

Джерело: Larysa Nitsoi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ